Мальцева А. О. ЖАНРОВА ПРИРОДА КНИГИ Б. ЛОГВИНЕНКА «ПЕРЕХОЖІ. ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ»

 

Мальцева А. О.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

ЖАНРОВА ПРИРОДА КНИГИ Б. ЛОГВИНЕНКА

«ПЕРЕХОЖІ. ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ»

 

Тревелог як жанр української літератури, що генетично бере свій початок від середньовічної паломницької прози, досі залишається недостатньо вивченим. Проте розбіжності у термінологічному чи жанрово-типологічному визначенні не заважають йому розвиватися через зростаючу доступність подорожей та завойовувати прихильність сучасного читача.

Опис подорожі є підставою для виділення цілої низки літературних жанрів. На думку О. Деремедведь, у межах мандрівної літератури існує три самостійних ареали: «перший – власне художній – поєднує твори про вигадані мандрівки (роман-подорож, повість про подорож тощо). На протилежному полюсі концентруються описи реальних поїздок, здійснених із суто пізнавальними цілями (дорожні звіти й нотатки науково-популярного характеру, а також путівники, складені на їх основі). Роботи такого характеру вводяться до сфери літературної, а не суто наукової творчості, оскільки в них відбувається відбір, систематизація, компонування й белетристична обробка зібраного матеріалу. Межує з кожним із цих ареалів значний масив творів документально-художнього типу, звернених до невигаданих подорожей» [2, с. 9].

Як бачимо, жанр травелогу належить до другого ареалу творів, побудованих на переміщенні в часопросторі. В його основі «лежить опис мандрівником (очевидцем) достовірних відомостей про які-небудь, в першу чергу, незнайомі читачеві чи маловідомі країни, землі, народи у формі нотаток, записок, щоденників, журналів, нарисів, мемуарів. Крім власне пізнавальних, подорож може ставити додаткові – естетичні, політичні, публіцистичні, філософські та інші завдання» [3, с. 23]. Однією із головних особливостей тревелогу є не просто опис подорожі, детальний аналіз шляху мандрівника, а, насамперед, уведення до тексту авторського «Я» та творення нових жанрово-стильових варіацій, що надає текстові своєрідної неповторності.  

Книга Б. Логвиненка «Перехожі» (2016) є тревелогом, оскільки текст при чітко упорядкованому хронологічно матеріалі не є документальним, він насичений авторськими враженнями, характеризується експресивною та емоційною розповіддю. Головною метою автора став показ життя в країнах Південно-Східної Азії через історії перехожих – людей, які за збігом обставин зустрілися на шляху письменникові. У тревелозі Б. Логвиненка йдеться не лише про українців, які з тієї чи тієї причини переїхати до цих країн, але й корінних жителів і туристів, з якими письменник мав нагоду познайомитися.

Маршрут мандрівника можемо поділити на п’ять частин, заголовки яких визначають місцеперебування автора: «Таїланд», «Лаос», «В’єтнам», «Малайзія», «Сінгапур».  Кожна частина містить у собі різну кількість розділів, які названі або на честь людини, про яку йдеться («Марійка», «Піявонг», «Рушабх» тощо), або за місцем перебування мандрівника («Бангкок», «Північ Лаосу»), або ж словом чи словосполученням, що дають характеристику описаній пригоді чи ситуації («Подарунки в кафе», «Дельфінчики», «Операція в Куала-Лумпурі» і т. ін.). Задля візуального увиразнення кожна частина травелогу починається світлиною краєвиду, а кожна історія містить фотокартки перехожих.

Оповідь, що ведеться від першої особи, реалізує у тревелозі структуроутворювальну функцію, визначаючи розвиток сюжету. Усі розділи «Перехожих» різні за обсягом і за характером оповіді: в одних вбачаємо орієнтованість лише на історіях з життя персонажів, в інших – більше спостережень, фактів і деталей, ніж діалогів. Автор не дає практичних порад мандрівника-бувальця щодо поїздки, навпаки, він акцентує увагу читачів на власній непідготовленості та необізнаності з країною, до якої він вирушає. Це дає йому можливість сформувати перше враження не тільки за стереотипами, що є «первинною імагологічною формою, яка в певних історичних умовах зберігає та передає усталену інформацію про «іншого», дозволяє економити мисленнєві зусилля й допомагає у спрощеній формі опанувати інформацію про світ» [1, c. 14], але й суто індивідуально.

Мандрівник, в особі автора, долаючи кілометри за кілометрами, постійно відкриває для себе щось нове в країні через її жителів, які є стимулом «побачити мандри очима інших людей» [4, с. 5]. При цьому тревелог не вирізняється активним протиставленням «своє» – «чуже», що його автор мав би долати протягом усього твору. Навіть розмовляючи зі своєю землячкою «про привабливе й нестерпне в Таїланді й Україні», він уникає оціночних суджень про свою чи чужу країну, а лише акцентує загальний висновок: «Насправді потрібно в першу чергу знайти себе… Людям, які не знайшли себе, погано скрізь, а тим, що знайшли, – скрізь добре» [4, с. 19]. Порівняння у творі наявні, проте головна його мета – словесно зобразити спонтанні портрети людей, кожен з яких дає поради, розповідає про свої мрії. Саме в таких моментах виявляється істинність чи хибність того, чим жив автор до початку своєї подорожі. 

Отже, завдяки жанровій формі тревелогу Б. Логвиненко зміг не лише змалювати історії звичайних перехожих, за кожною з яких стоїть індивідуальність, а й обґрунтувати соціально важливі теми, довести, що комунікація з людьми дає набагато більше, ніж споглядання світу крізь екран гаджету.

Література

1.       Горбач Н. Міжкультурна комунікація : навчально-методичний посібник для здобувачів освітнього ступеня вищої освіти магістра спеціальності «Філологія» освітньої програми «Українська мова і література». Запоріжжя : ЗНУ, 2018. 72 с.

2.       Деремедведь О. Жанрові особливості англійської жіночої літератури мандрів кінця XVIII – першої половини ХІХ століття (на матеріалі творів про Крим) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.04. Сімферополь, 2008. 24 с.

3.       Дідух-Романенко С. Подорожні нотатки: визначення, особливості, еволюція жанру. Коло. 2013. № 5. С. 23–25.

4.       Логвиненко Б. Перехожі. Південно-східна Азія. Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. 231 с.