Богданова А. С. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛИ РОМАНУ Л. КОНОНОВИЧА «ЧИГИРИНСЬКИЙ СОТНИК»

Богданова А. С.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Ніколаєнко В. М.

НАЦІОНАЛЬНІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛИ РОМАНУ Л. КОНОНОВИЧА «ЧИГИРИНСЬКИЙ СОТНИК»

Національна орієнтованість сучасної української літератури зумовлена історично, як і в більшості країн, котрі мусили відвойовувати й захищати власну суверенність. Цим також пояснюється виразна окресленість віх, які визначають світогляд і єдність суспільства, формують його ідентичність. Такими віхами, або екзистенціалами, є насамперед мова, віра, різні культурні конструкти тощо. Існує поділ на так звані «негативні» (смерть, страх, самотність, зневіра) та позитивні (віра, любов) екзистенціали, а також сюди можна віднести базові компоненти людського буття, як-от тілесність, духовність, творчість тощо. Найбільш значущим екзистенціалом є історична пам’ять, яка консолідує й зберігає здобутки й програші минулого, формує самосвідомість, сприяє тому, що кожен громадянин відчуває себе невід’ємною частиною своєї держави.  

Осмислення національних екзистенціалів є однією з провідних тем сучасної української літератури, зокрема творів на історичну тематику. Актуальність цієї теми незаперечна, адже суспільство невпинно досліджує своє минуле, у такий спосіб відновлюючи власну пам’ять і даючи нові, об’єктивні оцінки подіям та персоналіям. Одні письменники намагаються відтворити реалістичну картину буття (П. Куліш «Чорна рада», Б. Лепкий «Мазепа»), а інші – створюють неповторний магічний світ, у якому відводять чільне місце національним ідеям і героям. Одним із популяризаторів такого методу є Л. Кононович, автор роману «Чигиринський сотник». Мета нашої роботи – дослідити втілення національних екзистенціалів у цьому творі. Серед поставлених завдань – визначити специфіку роману «Чигиринський сотник» і проаналізувати авторське бачення національних орієнтирів. Цей роман був об’єктом досліджень І. Бондаря-Терещенка, В. Герасим’юка, Т. Мегері, В. Ніколаєнко, О. Смирнова та ін.

У творі Л. Кононовича синтезувалися домінанти фантастичного й історичного романів, що дало базис для таких літературно-критичних визначень жанру, як «козацьке фентезі», «лицарський роман», «козацький бойовик», «історичний екшн», «лицарська меніпея», «авторський варіант альтернативної історії» [1, с. 40]. Подібно до того, як розмиваються жанрові межі (і чим далі, тим інтенсивніше), так і зміщуються вікові та психологічні акценти у творчості. Це особливо проявляється в царині фентезійної літератури, головними рисами якої є багатоплановість, розгалуженість інтертекстуальних зв’язків, переплетення реального й фантастичного, алегоричне осмислення проблем об’єктивної дійсності, тобто за вигадкою криються реальні суспільні явища, особи тощо.

Оскільки в зазначеному творі наявні дуальність художньої дійсності, переплетення реального й фантастичного, виразний мовний і культурний колорит, утвердження національних духовних і аксіологічних орієнтирів, глибока інтертекстуальність, вважаємо його різновидом химерного роману. Його особливий колорит підсилюється живою, виразною мовою, багатою фольклорними й народнорозмовними елементами: «Десять день їхали козаки над Дніпром… Слава про них попереду летіла: як минали хутори та зимівники, виходили їм назустріч старі запорожці, які ще Наливайка пам’ятали, дітлахи вибігали, щоб на гетьмана поглянути…» [2, с. 509]). Цим також утверджується цінність народної творчості, переказів про славне козацьке минуле, підкреслюється неординарність творчого задуму та його патріотична спрямованість.

Твір «Чигиринський сотник» бере початок від загальнокультурного мономіфу про пригоди героя: на тлі реальних історичних подій (період національно-визвольних війн XVII ст.) розгортається фантастична подорож джури Михася та характерника Обуха, під час якої герої проходять сім етапів своєрідної «ініціації», під час яких знайомляться з різними душами, що населяють світ живих і мертвих. Назва-перифраз «Чигиринський сотник» підсилює жанрову своєрідність роману й дає читачеві підказку, що герої мусять зустрітися з Богданом Хмельницьким. Прикметно, що персонажі висловлюють і переживання, і острах, і віру в майбутнього гетьмана, але сам автор не дає жодних оцінок постаті Богдана Хмельницького в романі «Чигиринський сотник».

Незважаючи на те, що цей роман більшою мірою є фантастичним, його реалістична складова є достатньо потужною. Історичний час роману – період 1630-х рр., коли майбутній гетьман Хмельницький повернувся із лав низового козацтва до Чигирина, і коли зав’язалася боротьба українців проти польської експансії. Л. Кононович приділив неабияку увагу зображенню історико-реалістичних картин козацького буття, починаючи від побутових деталей та завершуючи духовними цінностями й світоглядними позиціями козацтва. Фантастичний синтез християнства й авторської версії язичництва є втіленням духовного екзистенціалу в романі. Як відомо, козацтво було носієм специфічної синкретичної віри, в якій поєдналися архаїчні дохристиянські символи та елементи православ’я. Вона мала дещо обрядовий, прикрашальний характер, та разом із тим гасла захисту віри, народності, прав і вольностей були визначальними в період національно-визвольних війн XVII ст. і частково збереглися й донині. 

Зображуючи у фантастичному ключі розквіт козаччини й становлення гетьманської України, автор водночас романтизує деяких козацьких ватажків, ототожнюючи їх із лицарями («Хто ж Морозенка, Богуна та Кривоноса не знає! Се ж перві лицарі на Вкраїні. Не був би я козак, якби за них не чув» [2, с. 116]), шанобливо ставиться до сторінок української історії, якими б вони не були («Та, видається, перевелися гетьмани в Україні: після Павлюги піднявся Острянин, вигнав ляшків із Переяслова, військо їхнє розбив, та зрадою його захопили в Каневі й на горло скарали разом зі старшиною. Принишкло Запорожжя, наче той вовк у лігві…» [2, с. 26]). Через призму фантастичних подій, оповідей і персонажів Л. Кононович акцентує на важливості збереження та відновлення історичної пам’яті.

Отже, у романі «Чигиринський сотник» представлено авторське бачення основних національних екзистенціалів – історичної пам’яті, віри, народних культурних надбань тощо. За своєю суттю це – глибоко патріотичний багатоплановий роман, у якому реальність і вимисел, переплітаючись, формують оригінальний погляд на історичне минуле українського народу.

Література:

1. Бондар-Терещенко І. Володар Ключів. У лицарському світі Леоніда Кононовича. Кононович Л. Чигиринський сотник. Харків : Фабула, 2016. С. 3–7.

2. Кононович Л. Чигиринський сотник. Львів : Фабула, 2016. 528 с.