Самойленко А. В. РОЛЬ МИТЦЯ В ХУДОЖНІЙ ОПЦІЇ Л. КОСТЕНКО ТА В. ШИМБОРСЬКОЇ

Самойленко А. В.

студентка 4 курсу

Херсонський державний університет

Наук. кер.: Демченко А. В., к. філол. н., доцент  

РОЛЬ МИТЦЯ В ХУДОЖНІЙ ОПЦІЇ Л. КОСТЕНКО ТА В. ШИМБОРСЬКОЇ

Інтерес до теми митця і мистецтва загострюється на зламі епох, коли суспільство прагне змін та реагує на них. У цей час важливим є визначення основних цінностей, нових пріоритетів.

Мета нашого дослідження – розкрити роль митця та мистецтва в поезії Ліни Костенко та Віслави Шимборської.

Розмірковуючи над роллю митця в суспільстві, можна виділити два типи творчих особистостей – геніальні та талановиті. Сприйняття різниці між цими двома типами складне, але в загальних рисах можна описати, що талановиті – це митці, які формують думку, а геніальні підіймаються вище, мислять на рівні інтуїції, наближаються виключно релігійного сприймання мистецтва. Митець для поета – це людина, яка наближається до високого естетичного рівня, оскільки пізнає істини буття й оперує ними у своїй творчості.

Українська поетеса Л. Костенко розкриває вічні теми через природу справжнього мистецтва. Актуальною та важливою стала проблема служіння митця народові. Поет має бути свідомим не тільки свого призначення, а також своєї страдницької долі й навіть невдячності суспільства, в якому живе, сучасників, для яких сусідство з генієм є дуже обтяжливим й не особливо для них бажане.

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.

В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.

А підмайстри іще не зробились майстрами.

<…>

При майстрах якось легше. Вони – як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота [2].

У цьому вірші Л. Костенко пише про високу місію поета і визначальне значення поетичного слова.

Подібну думку репрезентує і польська мисткиня В. Шимборська у поезії «Постаті», де акцентується увага на ролі митця у збереженні національного коду народу:

Був єдиним поетом свого малого народу.
А до нього ніхто не умів отак знаками мітить папір <…>

Він розмірковував, що на свою мову перетлумаче:
Гомера? Біблію? Маркіза де Сада? Рільке?
Чи лиш складе народові гімн,
Вигадає корогву з візерунком ведмедя [4].

Знакові імена світової культури та згадка про Книгу Книг «розгерметизовують» текст, розширюють межі культурного коду та функції поетичного слова.

У поезії «Страшні слова, коли вони мовчать..» Л. Костенко роздумує про вагомість слова та відповідальність поета перед суспільством.

«Поезія –  це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі» [1].

Ці слова стали лейтмотивом поезії, а також афоризмом. Лірика – це  гармонійне поєднання слова і глибокого філософського смислу.

У вірші «Декотрі люблять поезію» польська поетеса В. Шимборська зазначає, що тільки особливі люди по-справжньому захоплюється поезією, яка справляє на них значний вплив:

Декотрі −
тобто не всі. 
Навіть не більшість з них, а меншість <…>

Поезію −
тільки що це таке поезія. 
Вже не одну непевну відповідь 
хапало це запитання. 
А я все не знаю і не знаю, і тримаюся незнання 
як спасенного поруччя [3].

Отже, Л. Костенко та В. Шимборська у своїх поезіях звертаються до теми ролі митця і мистецтва. Поет для народу – це великий мудрець, який може впливати на суспільство тільки за допомогою сили  слова, яке є основною його зброєю. Роздуми поетес-сучасниць – знакових постатей для української та польської літератур – про роль митця в житті суспільства та національній ідентифікації вважаємо суголосними, глибоко філософськими і безкомпромісними.

Література

1.  Костенко Л. Страшні слова, коли вони мовчать. Поезія. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5723

2.          Костенко Л. Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. Поезія. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1049

3. Шимборська В. Декотрі люблять поезію. Поезії. URL: http://kalmius.narod.ru/nomer4/pereclad/himb.htm

4. Шимборська В. Постаті. Поезії. URL: http://www.sicheslav.porogy.org/2007/13/translation/