четвер, 20 лютого 2020 р.

Юрченко І. К. ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ КАНІВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ СТУДІЇ «ЗОРЯНКА» В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Юрченко І. К.
завідувач науково-дослідного відділу «Літературна Канівщина»
Шевченківського національного заповідника (м. Канів)

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ КАНІВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ СТУДІЇ «ЗОРЯНКА» В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На сучасному етапі розвитку українського літературознавства творча діяльність регіональних літературних студій, клубів та об’єднань залишається поза межами уваги дослідників. Але саме ці літературні осередки є першими сходинками на шляху до росту та формування творчої літературно обдарованої  особистості. Вони дають можливість знаходити однодумців, спілкуватися, читати свої твори, розвиватися, формувати суспільну думку. Адже «література має велике пізнавальне, виховне значення, вона могутній чинник перетворення життя» [2, с. 218].
  Далекого 1967 р. у місті Каневі при редакції газети «Дніпрова зірка» розпочала свою роботу літературна студія «Зорянка». Ініціатором створення цього літературного осередку була тодішній заступник головного редактора газети «Дніпрова зірка» Ліна Кучеренко. Літстудія формувалася із представників літературно обдарованої інтелігенції міста, людей різних професій і вподобань, об’єднаних любов’ю до художнього слова. Серед них: інженер – Володимир Петренко, педагог, музейний працівник – Василь Береза, інженер, журналіст – Тамара Яковенко, медсестра – Катерина Піка, педагог, капітан річкового флоту – Федір Руденко, педагог – Григорій Кулик, працівник культури – Іван Бонь та ін.
 60-і рр. минулого століття стали епохальним для провінційного містечка, яке на той час нараховувало лише 7,5 тис. жителів. Будівництво Канівської ГЕС (1964–1975) докорінно змінило його життя. На правому березі Дніпра було побудовано житловий комплекс для гідроенергетиків, дитячі садки, школи, магазини, їдальні, дороги, сквери. У місті з’явився сучасний кінотеатр,  споруджено гранітне сходження на Тарасову гору – місце вічного спочинку Великого Кобзаря. Були побудовані електромеханічний завод «Магніт», сирзавод, хлібзавод. Виросло сучасне містечко гідробудівельників із висотними будинками і новим укладом життя.
 Одними з активних учасників побудови нового поселення гідробудівельників були і канівські поети. Їхня творчість – це своєрідний хронограф подій, що відбувалися у житті міста.
Літературну студію назвали «Зорянкою». Газета «Дніпрова зірка» кожного місяця друкувала цілу літературну сторінку під однойменною рубрикою. Свою поезію зорянчани друкували на літературній сторінці ще однієї газети – «Дніпробуд».
         У 1967 р. очолив студію та керував нею впродовж двох років Володимир Петренко. З 1969 по 1974 р. – Федір Руденко. З 1974 року, більше 40 років, літературну студію очолює Тамара Яковенко.
Засідання «Зорянки» проходили щомісячно, кожного останнього четверга при редакції газети «Дніпрова зірка». Поети читали свої вірші, обговорювали їх, вирішували, які з них надрукують у наступному номері газети. «Літстудійці багато разів виступали в Прохорівці, на Канівській ГЕС, на заводі «Магніт», в музеї Гайдара, в школах міста Канева, в училищі культури, та в училищі № 23, в музеї Т. Г. Шевченка та в багатьох інших трудових та учнівських колективах, декілька разів виступили в госпіталі ветеранів війни в Циблях Переяслав-Хмельницького району», – згадує Тамара Іванівна [3, с.10]. 
Робота літературної студії неодноразово висвітлювалася на сторінках періодичних видань. Зокрема газета «Черкаська правда» (11. 09. 1979) надрукувала статтю В. Лебедка «Словом натхненним», в якій зазначено: «Члени літстудії працюють з обдарованою робітничою молоддю. Вони провели вечори поезії в робітничих гуртожитках «Дніпробуду» та заводу «Магніт», виступили перед гостями турбази та Прохорівського будинку відпочинку» [3, с. 7].
Літературна сторінка «Зорянка» друкувалася в газеті «Дніпрова зірка» до 1990 р. майже щомісяця, а згодом один-два рази на рік. Декілька літературних сторінок під назвою «Голубі світанки» було надруковано у канівській газеті «Канівчанка». Студійці друкували і друкують свої твори також в обласних та центральних періодичних виданнях: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», «Село і люди», «Златокрай», «Сільські вісті», «Я, ти, ми», «Водник», «Українська мова і література» та ін. 
Літстудійці, у творчій співдружності з активом районної організації товариства «Знання» (радою p соціально-культурного будівництва при Канівському міському відділі культури), створили поетичний клуб «Сузір’я». Зустрічалися з хліборобами радгоспу «Радянська Україна», колгоспу імені Шевченка, робітничою молоддю заводу «Магніт», автопідприємства 23666, Канівського будівельного управління Дніпробуду [1]. Брали участь у поетично-мистецькому святі «Поетичний жовтень».
На початку 1970-х, ще ученицею, прийшла в літстудію «Зорянка» Катерина Пасічна (нині член Національної Спілки письменників України (1994). Вона автор таких книг: «Атлантида» (1992), «Вінець терновий» (1993), «Чому ворона чорна» (1993), «Молитва птахами» (1995), «Сонети для твого імені (1995), «Гороб’ячий снайпер» (1996), «Заморожена у снігах» (1998) та ін. Крім поетичних творів Катерини Пасічної відомий її психологічний роман «Зірка без неба, або Елегія для Всесвіту» та цілий ряд повістей і оповідань.
У 1980-х рр. членом літературної студії був Олексій Софієнко. За фахом – вчитель, а за покликанням – поет. Він став лауреатом літературних премій ім. М. Масла та журналу «Донбас» (1991), Міжнародного конкурсу «Гранослов» за збірку поезії «Голодне коріння» (1992),  лауреатом Міжнародної премії ім. Богдана Нестора Лепкого (2003), премії фонду Ляриси та Уляни Целевич- Стецюк (США). З 1992 р. – член клубу незалежних письменників «Оратанія», а з 1997 р. – член Національної Спілки Письменників України.
О. Софієнко – автор друкованих поетичних збірок «Голодне коріння» (1994), «Материк світла» (1993), «Задзеркалля» (1993), «Воскресіння» (2006), «Terra incognita» (1996), «Співуча кров» (2013).
Склад літературної студії постійно змінювався. Багато талановитих поетів відійшло у вічність, деякі покинули літстудію, але прийшло і багато нових творчих особистостей, особливо за роки незалежності України: Ніна Москаленко, Олеся Руденко, Микола Жук, Ніна Гордійчук, Катерина Чайковська, Марія Журова, Тамара Котеля, Михайло Генсіровський, Тіна Казанцева, Олександра Гусєва, Віра Носенко, Галина Морозова, Надія Дмитренко, Лідія Коваленко, Ольга Стельмашенко, Віктор Труфанов, Людмила Лещенко, Ніна Пилипенко, Тетяна Дорошенко, Тетяна Лаврентьєва, Анатолій Кулініч, Лідія Шкурченко, Віктор Краєвий, Олена Бабаніна, Валентина Ілляшенко.
Різні за віком, манерою письма, літературною підготовкою члени літературної студії мають можливість поспілкуватися між собою, почитати власні твори, вислухати поради і критичні зауваження більш досвідчених літераторів.
Останнє десятиліття Канівська літературна студія «Зорянка» проводить свої засідання у музеї «Літературна Канівщина» – відділі Шевченківського національного заповідника. Літстудійці беруть активну участь у проведенні культурно-освітніх заходів, що проводяться у музеї, презентують поетичні збірки, зустрічаються з учнівською та студентською молоддю міста.
Мелодійна поезія зорянчан покладена на музику канівськими композиторами Володимиром Байкіним, Іваном Коваленком, Валерієм Мельчаковим, а також киянином Іваном Шаповалом, композитором із Черкащини Володимиром Постолакою.
За період своєї діяльності літературна студія видала ряд колективних збірок: «Біль і радість» (1996), «Зорянка» Кобзареві» (1999), «Зоряні світанки» (2008), «Канівщина – наш зоряно-медовий край» (2011), «Зоресад» (2012), «Зоряними шляхами Тараса» (2014), «Поезія душі» (2014), «Борітеся – поборете» (2015), «Музи серця» (2015), «На крилах поезії» (2017), «Благословенний Канів» (2018), «Не вмирає душа наша» (2020).
 Лауреатами  Канівської літературної премії імені Олекси Кобця стали Тамара Яковенко, Іван Бонь, Василь Береза, Катерина Піка, Федір Руденко, Григорій Кулик, Ліна Кучеренко, Віра Носенко, Галина Морозова, Лідія Коваленко, Надія Дмитренко, Ніна Москаленко, Віктор Труфанов.
Володіючи унікальним даром художнього слова  письменники Канівщини намагаються розповісти нам про навколишній світ, людину та її проблеми крізь призму власного бачення, порушують важливі  філософські, етичні та естетичні питання і теми, висвітлюють цілий спектр проблем та явищ, що хвилюють сьогодні суспільство: війна і мир, захист навколишнього середовища, моральне обличчя людини в сучасному світі.
Значне місце у творчості літстудійців належить рідному місту Каневу, його мальовничим околицям. У Каневі на Тарасовій  (Чернечій) горі навічно спочиває геніальний син українського народу Тарас Шевченко, творчість якого і сьогодні надихає мільйони наших співвітчизників.
Літстудійці переймаються проблемами свободи індивідуальності, підносять українську мову як важливий чинник повноцінного існування нації, їм не байдужі події, що відбуваються сьогодні на теренах нашої держави.
Отже, творчість письменників Канівщини – це відгук нашої бентежної доби, життєдайне джерело, яке живить повноводну ріку сучасної української літератури.  Канівська літературна студія «Зорянка» більше як півстоліття пише свою неповторну сторінку в історію рідного краю. 
Література
1.     Бонь І. Поетичний дарунок літстудійців. Дніпробуд. 1980. 3 вересня (№67).
2.     Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. Київ : Радянська школа, 1971. 486 с.
3.     Поезія душі : поезії. Канів : ВП ТОВ «Родень», 2014. 246 с.





2 коментарі:

  1. Курилова Юлія23 лютого 2020 р. о 11:49

    Добрий день! Скажіть, будь ласка, як би Ви визначили стиль (або певні напрямки естетичні)сучасних представників студії? Чи беруть участь поети у якихось прецедентних подіях сучасного літературного процесу?

    ВідповістиВидалити
  2. Добрий вечір! Дякую за питання. Літературна студія "Зорянка" об'єднує представників різних літературних напрямів. Літстудійці брали участь у засіданні Всеукраїнської творчої спілки "Літературний форум".

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.