середа, 20 лютого 2019 р.

Гудована Н. Ю. СЕМІОТИЧНЕ ДЗЕРКАЛО СНУ ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ «НІЧНОЇ СВІДОМОСТІ» В РОМАНІ В. ДАНИЛЕНКА «КОХАННЯ В СТИЛІ БАРОКО»




Гудована Н. Ю.
студентка 4 курсу
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (м. Київ)
Наук. кер.: Осьмак Н. Д., к. філол. н., професор

СЕМІОТИЧНЕ ДЗЕРКАЛО СНУ ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ «НІЧНОЇ СВІДОМОСТІ» В РОМАНІ В. ДАНИЛЕНКА  «КОХАННЯ В СТИЛІ  БАРОКО»

Назва роману В. Даниленка «Кохання в стилі бароко» актуалізує відому барокову метафору Кальдерона «життя як сон». Використання прийому сну слугує своєрідною метаморфозою дійсності, й інколи складається враження, що вона правдивіша за реальність. На думку самого автора, роман-кросворд втілює один із постулатів Лакана, «що сон нагадує гру в шараду, в якій  глядачам пропонується у німій сцені вгадати значення потрібного слова. І процес розгадування, і кохання чоловіка й жінки, і минуле, і сучасне в романі  нагадують дивний сон. Зрештою, хіба наше життя не дивний сон, який зникає в момент пробудження»? [4].
Давні греки розглядали сон як перехід від світу живих до світу мертвих та персоніфікували його в образі бога Гіпноса, сина Ночі та Мороку, брата бога смерті Танатоса. Вони вірили, що кожного разу, переміщуючись в онейричний простір, душа залишає тіло, але повертається із першими променями сонця. Цей процес називається сном. Якщо  ж душа не повертається, то наступає  вічний сон – смерть.
 Сон як психічне явище до цього часу достатньо не досліджене. Відомо, що в ньому реалізуються підсвідомі бажання (З. Фрейд), сон – символічний (К. Юнг), образи снів – це люди, які чимось нас вражають (Л. Шепперд), але їх механізми так досі й остаточно не вивчені [5, с. 23]. Детальну класифікацію   сновидінь українського художнього дискурсу другої половини ХІХ ст. розробила Н. Фенько. За характером впливу на психологію героїв вона виділяє сни-потрясіння та сни-заспокоєння [див.: 7, c. 9–11].
Дослідниця Т. Теперик пропонує увести термін «онейричний хронотоп», або «онейротоп» і зауважує: «Онейротоп охоплює весь художній контекст, пов’язаний із зображенням сновидіння разом з усім комплексом використовуваних засобів» [цит. за: 6, с. 18].
Найбільш релевантним у класифікації сновидінь О. Вещикова вважає функціональний критерій і пропонує таку типологію: сни-передчуття і сон як засіб психологічного  аналізу (кризові сновидіння) [див.: 1].  
Сни виступають перехідним простором із символічної сфери в реальність і навпаки, а також своєрідним мостом, через який пов’язана доля минулих і майбутніх поколінь
У романі «Кохання в стилі бароко» В. Даниленко найчастіше використовує сон-передчуття, так як провідним виступає мотив трагічного завершення життя, про що людина знає наперед, і трагізм полягає в очікуванні невідворотного. Як зазначає І. Давиденко, онейротоп тут виконує роль антиципаційного сигналу [2, с. 101]. Через сновидіння передається вість або застереження, але герої не можуть відвернути фатальний кінець або  не бажають цього. Архітектор Колядевич постійно бачить дивні сни, які передбачають трагічну загибель: «він дивився з-під стелі на своє порожнє ліжко, тіла він не бачив, йому здавалося, що душа оселилася в бджолі. В кутку спальні висів рій, і він спостерігав за своїм порожнім ліжком крізь очі бджоли. Боявся відриватись від рою, бо за вікном спальні стукав дзьобом у стіну одуд, що міг продовбати дірку і склювати його» [3, с. 74]. Автор не тлумачить сновидіння, але читачі відчувають напруження і танатичний страх героя, над яким згодом починає превалювати еротичний потяг. Дослідниця О. Вещикова підтверджує, що онейротопи в романі В. Даниленка «Кохання в стилі бароко» цілком можливо зарахувати до типу снів-передчуттів, адже основна функція – передбачення майбутнього, натяк на подальший розвиток подій [див.: 1].
Автору роману «Кохання в стилі бароко» вдалося перетворити сон у реальність. Зі сном відбувається осмислення бажань та діянь. У головного героя твору – архітектора за професією – Колядевича, сни насправді стають реальністю. І всі події підкріплені потойбічними мотивами, що й створює барокову загадковість.
Одне із сновидінь архітектора у романі розкриває характер його стосунків  з жiнкoю Юлiєю: «Йому приснився жук, що прокушував груди. Він знав, що жук залазить між ребра і відкладає там яйця, але байдужість охопила його тіло. Жук залазив усе глибше, ворушить лапками, і від того було приємно» [3, с. 110]. Цей сон нагадує архітектору комаху ламехузу, яка одурманює мурах, виділяючи наркотичну речовину, а потім поїдає личинки і вирушає на пошуки іншого. Колядевич розуміє, що Юля закохала його в себе, тримає на короткому повідку і він виконує усі забаганки. Він відчуває, що це закінчиться «або весіллям  або чимось жахливим» [3, с. 144]. Сновидіння Колядевича є лише елементом складної конструкції з містичних знаків, символів, подій, які й формують текст роману.
Містичний за символікою є сон, у якому головний герой побачив Юлію, котра купила для нього великий будинок, в якому він мав жити. Спустившись на вимогу Юлії погребом, Колядевич «побачив батька з чаркою горілки. – Ти вже прийшов? – зрадів батько» [3, с. 166]. Автор заздалегідь попередив читача, що в реальності батько архітектора помер, тому можна трактувати це явище як сон-передчуття: Юлія – провісниця смерті, котра супроводжуватиме (і зрештою спровадить) Колядевича до іншого буття (погреб – символ потойбіччя).
Атмосферу таємничості автор творить за допомогою персoнiфiкaцiї, тобто «оживляє» кам’яні фігури, які вбудовані у реальні будівлі (Зaплaкaнa Вдова (голова Медузи) та Пoвiтруля з Будинку з химерами, двоє голих чоловічків із кабанячими крилами, що оберігають вхід дo Будинку зi шпилем, aтлaнти з сьoмoгo будинку вулицi Кoстьoльнoї, злoязикa Гoргуля з Великoї Житoмирськoї).
Своєрідний «літературний хід» В. Даниленка проявляється у застосуванні  засобів, які охарактеризовують сновидця, дають можливість перетнути межі часу і простору та зазирнути в майбутнє.
Отже, у романі В. Даниленка «Кохання у стилі бароко» сни є основним композиційним елементом, основне призначення яких передбачати небезпеку у житті героїв. Сни органічно переплітаються з розповідною структурою твору, підкреслюють авторський стиль і створюють неповторний містичний образ тексту.
Література
1.            Вещикова О. Пролептичний потенціал сновидіння у структурі художнього наративу (романи В. Даниленка «Кохання в стилі бароко» і В. Шевчука «Кросворд»). URL: http://litstudies.chdu.edu.ua/article/viewFile/ 73777/69191.
2.            Давиденко І. Міфологічні трансформації в. оповіданнях В. Даниленка. Слово і час. 2011. № 9. С. 100–106.    
3.            Даниленко В. «Кохання в стилі бароко» й інші любовні історії: роман та оповідання. Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2011. 254 с.
4.            Козачук Н. Володимир Даниленко: «Як нерв нації письменник завжди має говорити еліті й народу правду, навіть якщо її неприємно чути». URL: http://slovoprosvity.org/2010/01/12/3030-old/.
5.            Николюк Т. Ірраціональне у прозі Володимира Даниленка. Актуальні проблеми української літератури і фольклору: науковий збірник. Донецьк. 2013. Вип. 23. С. 23–28.    
6.            Савельєва В. Художественная гиппология и оннейропоэтика русских писателей: монография. Алматы, 2013. 320 с.
7.            Фенько Н. Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ–ХХ століть: автореф. дис. … канд. філ. наук: спец. 10.01.01. Дніпропетровськ, 1999. 19 с.   

7 коментарів:

  1. Доброго дня!
    Дякую за гарну статтю!
    Скажіть, будь ласка, як Ви розумієте поняття «потойбічний мотив»? Якою літературою це обґрунтовано ?
    Дякую!
    З повагою до автора.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Вітаю.
      Дякую за запитання.
      На мою думку, потойбічний мотив, зокрема у літературі, це складова частина сюжету, яка «рухатиме» його у напрямі, який автор обрав заздалегідь, і підкріплена вона описом містичних явищ та дійств. У творчості В. Даниленка (якщо ви, скажімо, знайомі з його іншими романами та новелами, це показовий приклад особливої уваги до внутрiшнього свiту людини) цей мотив є наскрізним і проявляється, здебільшого у фіналах творів у найрізноманітніших формах: образи, символи, предмети (будинки)) тощо: у «Кохання в стилі бароко» - це жінка-фантом, привиди, духи, квіти, кольори... Важливо, що всі вони безпосередньо вказують на існування «того світу» - місця, де мешкають душі померлих.
      Щодо літератури, то особливо цікавими будуть лекції З. Фройда про психоаналіз (Введение в психоанализ. Лекции), К. Юнга (Алхимия снов), дослідження Н. М. Фенько (дисертація Фенько Н. М. Естетичнi функцiї картин сновидiнь у художнiх творах українських письменникiв другої половини ХIХ-ХХ столiть), а також багатьох літературних критиків (стосовно цього твору – Я. Поліщук) та багато інших.

      Видалити
  2. Доброго дня! Дякую за змістовну статтю. Як Ви вважаєте, чи є схожими мотиви сну у творчості В.Даниленка та Т.Шевченка? Дякую за відповідь!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Вітаю.
      Дякую за запитання.
      До форми сну письменники вдаються з метою глибшого розкриття психології персонажів.
      Даниленко і Шевченко не є винятками.
      Прийом сну зустрічаємо в Т.Шевченка у поемі «Сон» (У всякого своя доля), «Сон» (Гори мої високії), «Сон» (На панщині пшеницю жала).
      У поемі «Сон» Шевченка сон послужив засобом логічного переходу від однієї картини до іншої. Він звільнив автора від необхідності робити довгі переходи, вмотивовувати вчинки і описувати всілякі подробиці подорожі, а також виправдав казкові пересування, гротескні картини (картина «генерального мордобитія»), дозволив ввести алегоричні образи, ув’язати фантастику з реальністю. У романах і новелах В. Даниленка схожа ситуація. Сон дозволяє побачити/передбачити те, в чому наяву важко зізнатися і визнати самому собі. Головний герой "Кохання в стилі бароко" не хотів визнавати (хоча підсвідомо знав), що Юлія - головна героїня - посланець смерті, і все, до чого вона його спонукає - матиме один фінал...

      Видалити
  3. Доброго дня! У чому схожість барокової метафори Кальдерона і метафори сну у творі Даниленка?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Вітаю.
      Дякую за запитання.
      За Кальдероном - "рано или поздно ко всем приходит пробуждающая от жизни смерть", так само і у романі В. Даниленка смерть - явище, яке пізнають усі, бо усі пізнали життя.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.