Гнатуша А. О. ХУДОЖНЯ РЕЦЕПЦІЯ ОБРАЗУ А. ТЕСЛЕНКА В РОМАНІ С. ПРОЦЮКА «ЧОРНЕ ЯБЛУКО»

Гнатуша А. О.

студентка 4 курсу,

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Проценко О. А., к. філол. н., доцент

ХУДОЖНЯ РЕЦЕПЦІЯ ОБРАЗУ А. ТЕСЛЕНКА

В РОМАНІ С. ПРОЦЮКА «ЧОРНЕ ЯБЛУКО»

Жанр художньої біографії продовжує активно розвиватися й набувати нової якості. Однією з найважливіших її жанрових рис є творче змалювання життєвого шляху конкретно-історичної особи, реалізоване на основі справжніх документів і подій свого часу з глибоким зануренням письменника в її духовність і внутрішній світ, соціальну та психологічну природу історичних діянь [1, с. 337]. У сучасному літературознавстві, завдяки експериментам письменників та моді на змішування різних жанрів, з’явилися нові жанрові модифікації, як от: роман-есе, епістолярний роман, кінороман, психобіографічний роман тощо. Автором творів, із глибоким зануренням у психологію душі, став С. Процюк. Об’єкт дослідження – роман «Чорне яблуко» С. Процюка, предмет – художня рецепція образу Архипа Тесленка. Психобіографія С. Процюка малодосліджена на сучасному етапі, чим і зумовлена актуальність обраної теми.

Рецепція (лат. receptio: прийняття) – «сприймання ідей, мотивів, образів, сюжетів із творів чи літератур і їх творче осмислення. <…> Поняття стосується також поетики, тобто теоретичного осмислення нею об’єктивних властивостей художніх творів, літературного процесу, що передбачає взаємозв’язок творчості і сприймання разом із функціонуванням письменства у певному культурно-історичному періоді» [2, с. 319-320]. Образ А. Тесленка змодельовано в романі від народження й до смерті. Написано твір у формі спогадів, що переплітаються з картинами сновидінь та авторськими відступами. Така оповідна манера дозволяє глибше проникнути у внутрішній світ головного персонажа й створити психологічно достовірний образ.

Мати ще з дитинства помітила, що син «якийсь незвичайний росте, наче нетутешній… Такий маленький і серйозний.., а оченята такі печальні, ніби йому вісімдесят літ» [3 с. 18]. Малого Архипа не цікавили дитячі забавки, пізніше «не брав участі у розвагах сільської молоді» [3, с. 32], «Архип любив вслухатися в тишу, особливу в юні роки. Вслухатися й милуватися, без жодних оцінних суджень» [3, с. 47], він «хотів перечитати всі книги світу, а посилали мити підлогу й пасти коров…» [3, с 27]. Розкрити образ головного персонажа допомагає інформація про батьків: «батьки Архипа жили бідно. Тато Юхим колись скалічів – утратив руку. Він не любив людей і світ, бо вважав, що всі одвернулися від нього. Часто був смутний, крутив тютюнові самокрутки й любив випити… Юхим умів каліграфічно писати й деколи наймався переписувати папери в  сільській волості, підробляючи на прожиття. Мама Євдокія утримувала й витримувала все… Вона була  з багатодітної сім’ї» [3, с. 16]. Правді біографічній відповідає оповідь про дитинство А. Тесленка, його навчання й заробітки у нотаріуса Ф. Кисловського, любов до театру й стосунки з Б. Грінченком і Є. Чикаленком. Більше уваги в романі приділено не фактам, а розкриттю внутрішнього світу головного персонажа. Залишившись наодинці із собою, А. Тесленко аналізує все своє життя, характеризує сам себе: «якби ті, що будуть пізніше дорікати тобі зневірою і богошукацтвом, знали, який ти насправді релігійний, хлопче-хлопчику, яка у тебе величезна потреба духовного іконостасу! Якби вони розуміли, який ти далекий від їхніх крамарських пересмикувань… Якби вони відчули, що ти є пришельцем з іншої планети, крихкою і непристосованою до морозів квіткою!» [3, с. 51].  Головний персонаж часто «йде у себе» для того, щоб вирішити, що ж призвело до самотності, яке його призначення. Саме тому досить часто розмовляє сам із собою: «Я був насправді самотнім у родині…» [3, с. 56].

Попри свою доброту, мрійливість А. Тесленко був бунтівною натурою, не міг змиритись із життям, яке пропонувала влада. Збирав людей, агітував намагався донести свою ідею, але односельці не розділяли його погляди й «писали доноси, зненавидівши, як свого особистого ворога. Не врахував, що не захистять ні любі односельці, ні товариші марксисти, ні священна лицарська каста з книг і твоїх мрій. Ти дивувався звірячому ставленню до себе, наче хлопчик, у якому хтось викрав право на казку… ти заціпенів від жаху за людське падіння – і вже не відійшов від свого душевного некрозу…» [3, с. 69]. Згодом почалися переслідування, допити, ув’язнення, що негативно вплинули й похитнули здоров’я та психіку.

Автор зіставляючи життя і творчість А. Тесленка чітко охарактеризував  трагічність і величність цього образу: «ти спав на голій цементовій долівці – а твої коштовні зливки духу читали заможні українці. Тобі снилися жахіття, а твої оповідання будили в людях співчуття до ближнього. Ти починав харкати кров’ю – а тебе порівнювали із Шопенгавером, маючи на увазі оплакування влади царя Его над людиною» [3, c. 43].

Про твори А. Тесленка у романі не йдеться. Прикметно, що процес народження того чи того твору не описується. Є лише згадки про те, що письменник написав драму «Не стоїть жить»; повість «Страчене життя» «почала писатися без жодних попередніх задумів. Ти не знав, що колись ця повість разом з оповіданням «Школяр» стане твоєю письменницькою візитною карткою» [3, с. 151]; констатація факту – працював над комедією «Горобина ніч» тощо.

Отже, С. Процюк у романі «Чорне яблуко», залучаючи справжні біографічні факти, багатогранно, точно змоделював образ А. Тесленка.

Література

1.            Галич О. Теорія літератури : підручник / О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв [за наук. ред. О. Галича]; [3-тє вид., стереотип.]. – К. : Либідь, 2006. – 488 с.

2.            Літературознавча енциклопедія: у 2-х т. – Т. 2 : М (Маадай-Кара) – Я (я-форма) / Автор-укл. Ковалів Ю. І. – К. : Академія, 2007. – 624 с.

3.            Процюк С. Чорне яблуко : роман про Архипа Тесленка / Степан Процюк. – К. : Академвидав, 2013. – 192 с.