вівторок, 21 лютого 2017 р.

Чичерова А. Р. ПРОБЛЕМА РОДИННИХ СТОСУНКІВ У ПОВІСТІ С. ГРИДІНА «НЕ ТАКИЙ»


Чичерова А.Р. 
студентка 3 курсу
Запорізький національний університет
Наук. кер.: Слижук О. А., к. пед. н., доцент

Серед актуальних проблем сьогодення, яких торкаються у своїх творах сучасні українські письменники – підліткові проблеми, взаємини батьків і дітей, соціальне сирітство. Саме такі непрості теми розкриті в повістях Сергія Гридіна для підлітків «Не такий», «Незрозумілі», « Не-ангел».
Автор не оминає незручних тем (підліткова вагітність, страждання від зайвої ваги, розлучення батьків і ставлення до цього підлітка, ревнощі до нових почуттів матері, бездарність, а іноді й байдужість та жорстокість педагогів тощо).
Основа сюжету повісті «Не такий» – це розповідь про дорослішання хлопчика Дениса Потапенка, життєвий шлях якого не позбавлений автобіографізму. З незграбного, із зайвою вагою, підлітка Денис перетворюється на спортивної статури юнака, який не тільки сам може подолати будь-які труднощі, але й готовий прийти на допомогу молодшим, підставивши в момент небезпеки своє надійне плече.
Основною причиною таких змін у зовнішності й характері головного героя стало прагнення подолати проблеми у спілкуванні з однолітками та стати опорою матері, яка після розлучення з чоловіком, батьком Дениса, залишилась сам на сам з масою соціальних проблем.  Сергій Гридін висвітлив найбільш актуальні проблеми сімейних відносин: неправильне мотивування дітей до дій, агресія з боку батьків, виливання негативних емоцій на дітей через власні проблеми, виховання в неповноцінній сім’ї, небажання сприймати нове особисте життя кожного з батьків окремо, вплив батьківського розлучення на психічно-емоційний стан дітей, роль похвали у виховані дитини, незацікавленість батьків в її особистому житті, ревнощі до нових почуттів матері.
Говорять, що батьки знають, як буде краще їхнім дітям. Проте згадаємо той момент, коли на день народження Потап отримав пакунок, замотаний у подарунковий папір. Він «уявляв собі новий телефон з різними функціями та наворотами, на якому можна буде і в ігри пограти, і музику слухати, і з яким нарешті не соромно буде в школу ходити» [1, с. 10]. Але ж яким було безкінечним і глибоким його розчарування, коли, відкривши пакунок, хлопчик знайшов в ній дві невеликі гантелі. «Знову його тицяють носом в одну з головних проблем його життя» [1, с. 10]. Проблема була у надлишковій вазі Дениса Потапенка. Батьки не намагалися з ним говорити, або якось завуальовано підштовхнути до певних дій. Вони прямо в обличчя говорили йому про проблему, за що малий себе ще більше ненавидів.
Найтяжчим ударом для Потапа став від’їзд батька з квартири. Саме в той момент хлопчик зрозумів, що їх з мамою покинув захисник родини, стіна і їхня опора. Саме у той момент Денис «відчув відповідальність за цю ще день тому сильну і впевнену в собі жінку, яка зараз нагадувала ображену дівчинку, у котрої відібрали улюблену іграшку… для неї в цю мить віг був єдиним сенсом життя, захистом і підтримкою. Потап почував себе справжнім чоловіком»  [1, с. 45]. Ця подія стала вирішальною у житті Дениса для формування подальших завдань, пріоритетів і дій. З того моменту він вирішив для себе, що скине зайву вагу за будь-яку ціну.
Щоб стимулювати своїх дітей до дій та змінювати їхню самооцінку на краще, потрібно висловлювати вдячність та хвалити їх. Будь-яка дитина, як і доросла людина, хоче бути корисною для рідних. Денис хотів хоч якось розрадити свою маму, тому приготував їй смачний сніданок. І яким же було її здивування: « – Любий мій! – мама сиділа поряд і ніжно подивилася на сина. – Один ти у мене розрада тепер! – знову схлипнула вона, проте одразу, крізь сльози, посміхнулась і взялася їсти приготований Денисом сніданок» [1, с. 48]. У той момент Потапенко відчув, що життя продовжується попри всі негаразди і можна сміливо йти далі.
Дітям дуже важко уявляти своїх батьків окремо. Це майже нереально. Бо від самого народження в нас закладаються основи нормальної, повноцінної, щасливої і люблячої сім’ї. Але зустрічаються такі випадки, коли родина більше не може існувати у повному складі. Хтось з батьків йде. Як це й трапилося з татом Дениса – він їх покинув. Хлопчик залишився з мамою, ставши для нею опорою та розрадою. Проте він не хотів і не збирався її аби з ким ділити. У його дитячій уяві мама повинна завжди кохати тата, а тато повинен кохати маму. І тому, коли до них у гості почав навідуватися дядько Борис, йому це аж ніяк не подобалося. Не говорячи вже й про той момент, коли Потап повернуся з літнього табору і застав сусіда в одному ліжку з мамою: «Хлопець занімів, бо не знав, як йому поводитися. Те, що чоловіки й жінки займаються «цим», для нього не було секретом. Власне, в таборі після відбою тільки й було розмов, що про «це». Однак уявити свою матір з кимось, окрім батька, у спальні Потап не міг…» [1, с. 147]. Його переповнювала злість, він відчував, «як його усе тіло перетворюється на суцільне сплетіння роз’ятрених нервів» [1, с. 148]. Будучи розбитим морально, Денис пішов до своєї кімнати, аби залишитися наодинці з думками про те, яке все ж таки важке життя і скільки в ньому ще доведеться зрозуміти і пережити.
Емоційне спілкування з батьками – необхідна умова нормального психічного розвитку дитини. Без цього дитина розвивається повільніше, їй не вистачає позитивних емоцій, стану бадьорості, впевненості. У повісті Сергія Гридіна ми бачимо, що головний герой отримує від батьків, як позитивне, так і негативне емоційне спілкування. Згадаймо, як мама ввірвалася до нього в кімнату і дала йому смачного ляпаса за те, що Денис гучно ввімкнув музику. Не можна у цьому випадку прийняти чиюсь одну сторону, оскільки кожен з них переживав різні емоції, спровоковані однією подією. Мама була розбита, оскільки її покинув коханий чоловік, батько її дитини, її надійне опертя. Вона хотіла залити горе сльозами, аби хтось її пригорнув до себе і висловив співчуття або просто знаходився поруч. Син, зі свого боку, втратив частину дружної родини – татка, втратив надійного друга і захисника в одній особі. Йому хотілося заглушити свій біль і дурні думки музикою. Такі різні емоції та бажання і спровокували конфлікт. Проте, завдяки мудрості мами, все прийшло до норми і Потап її пробачив, як і вона його.
Формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство та фізичну досконалість, - запит сучасного суспільства. Одна із особливостей сімейного виховання – яскраво виражена емоційна форма стосунків між батьками і дітьми, почуття любові між ними. Сергій Гридін у повісті не торкається тем морального та фізичного насилля над дітьми, жорстоких покарань та батьківської недбалості. Він концентрує свою увагу на тому, наскільки сильно впливають на дитячий емоційний стан, здавалося б, буденні проблеми й різні побутові нюанси. Від звичайної батьківської розмови дитина може як закритися в собі, так і наповнити себе впевненістю. Від неправильної інтонації або некоректного слова вона може прийти до неправильних висновків про світобачення батьків, і відбудеться конфлікт. Батьки повинні виховувати себе, а діти будуть брати з них приклад. Саме на основі своєї родини вони формуватимуть майбутню власну сім’ю. І яка вона буде, залежить від того, який приклад буде у родині. Денису Потапенку зовсім не подобалося те, якою стала його сім’я після того, як їх покинув батько. І він доклав максимум зусиль, щоб стати для своєї мами справжнім захисником, піднятися в очах своїх однокласників і взагалі вивести своє життя на більш перспективний і гармонійний шлях.
Отже, у повісті С. Гридіна «Не такий» відображено реалії родинних стосунків у сучасному суспільстві через призму сприйняття й емоційні реакції головного героя – Дениса Потапенка. Під впливом власних родинних негараздів та схожих проблем у своїх однолітків формується характер героя, визначаються його життєві пріоритети – Денис стає надійним помічником і порадником і для матері, і для своїх товаришів у складних життєвих перипетіях.
Книга порушує актуальні для юних читачів проблеми й тому є для них цікавою й повчальною.
                                                        Література
1. Гридін С. Не такий / С. Гридін. – Львів : Видавництво старого Лева, 2014. – 175 с.
2. Ковалевська Є. Сергій Гридін: найважче писати для підлітків – вони весь час змінюються / Євгенія Ковалевська // ВВС-Україна.  – 2012. – 23 листопада. 
3. Овдійчук Л. Творчість Сергія Гридіна в контексті сучасної прози для дітей // Л. Овдійчук / Українська література в загальноосвітній школі. – 2015. – № 5. – С.7–9.

8 коментарів:

  1. Доброго ранку! Скажіть, будь ласка, кому б Ви порекомендували прочитати цю книгу? Які рекомендації ви могли б дати батькам щодо виховання своєї дитини, як майбутньої успішної, всебічно розвиненої особистості?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Аліно! Книгу Сергія Грідіна "Не такий" я б радила читати як дітям, так і дорослим. Оскільки теми, які автор порушує у повісті, є актуальними для читача будь-якого віку. Даючи відповідь на Ваше друге питання, можу сказати, для успішного виховання своєї дитини, як майбутньої всебічно розвиненої особисті, головне - спілкування. Батьки повинні вести розмови зі своїми дітьми як з боку досвідчених дорослих, так і в якості друзів,які розуміють їхні проблеми. Дякую за питання.

      Видалити
  2. Добрий день! Чи можна вважати дидактичною для батьків повість "Не такий" С. Гридіна, а також рекомендувати звертатися до неї в рамках педагогіки?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Інно! Повість Сергія Грідіна "Не такий" звичайно можна вважати дидактичною для батьків. Але особливість полягає в тому, що в повісті не наводяться життєві ситуації, в яких батьки поводилися б правильно. А навпаки, для читача подається не правильна поведінка батьків і її наслідки: реакція дітей, їхні вчинки та дії.
      До цієї повісті можна звертатися в рамках педагогіки, аби прослідкувати саме вчинки батьків і їхні наслідки на емоційну, моральну та психічну складові дитини. Тобто книгою можна користуватися як практичним посібником.

      Видалити
  3. Доброго дня! Чи можна, на вашу думку, прочитавши цю повість, отримати "зворотній" ефект?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Вікторіє! Відповідаючи на Ваше питання, наведу приклад з життя. Моя сестра також читала повість Сергія Грдіні "Не такий" у голос разом з мамою. То вони обидві перейнялися історією Потапа, а наша мама відверто перейнялася проблемою їхніх родинних стосунків.
      На мою думку, прочитавши повість, у висновку можна отримати якщо не "зворотній" ефект, то точно думки щодо покращення власних відносин із дітьми.

      Видалити
  4. Доброго вечора! Скажіть, будь ласка, хто з українських авторів порушує у своїх романах проблему родинних стосунків? І яка відмінність в їхній інтерпретації?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Катерино! В українській літературі чи не кожен другий твір так чи інакше охоплює проблему родинних стосунків. Це і новела Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном", і новела Юрія Яновського "Шаланда в морі", і роман Павла Загребельного "Диво", і роман Івана Багряного "Тигролови" і так далі.
      Проблема батьків і дітей існувала, існує і буде існувати як у художній літературі, так і в житті. Автори у своїх творах охоплюють різні аспекти, точки зору, ситуації, які виникають у родинах.

      Видалити