вівторок, 21 лютого 2017 р.

Манько А. М. ПОЛІСЕМАНТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ МОТИВУ СП’ЯНІННЯ В ПОЕТИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО


Манько А. М.
аспірант кафедри української літератури
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
м. Старобільськ
Наук. кер.: Пінчук Т. С., к. філол. н., професор

В автобіографічній ліриці Івана Низового – видатного поета і прозаїка Слобожанщини – чітко можна виокремити мотив алкогольного сп’яніння.  Однак процесу вживання спиртних напоїв автор надає іншого звучання: це не типова адиктивна людська поведінка, що простежується серед чималого відсотка населення Землі. Це своєрідний ритуал : «…Разом не пили – співали, не плакали – балакали й душі розкривали» (з передмови до збірки «Село моє, Сула моя…») [11, с. 4].
О. Валова в одній зі своїх розвідок розкриває функціональне призначення введення до художнього тексту мотиву сп’яніння: «Стан сп’яніння дає героям можливість позбутися грубої прагматичної реальності» [1, с. 1]; «Сп’яніння часто символізує вивільнення істини, одкровення» [1, с. 7].
За текстами І. Низового розумне розпивання спиртних напоїв товаришами під час зустрічі сприяє щирості в словах, задушевному спілкуванню, що «репрезентує алкоголь як неодмінний елемент святкування» [5, с. 572].
 Автор є поетом правди, тому нічого не приховує від допитливого реципієнта. Він не мостить на власній голові уявну корону святості та непогрішності, а щиро зізнається, що не гидував чаркою спиртного напою в гарній компанії: «Лилась гірка горілка, / Я ж пив квас, / Бо вже своє відпив… / Не слід брехати, / Що не п’ю, аби позневажати / Сп’янілих!.. / У парку звечорілому на Спаса / Пили за Україну, за Тараса… / За всіх, що земляки нам, як-не-як…» («Всеп’яний спасівський курінь») [11, с. 12–13].
Мотив сп’яніння в поезії І. Низового в жодному випадку не є дифірамбами алкоголізму. Кожен прийом міцного напою є вмотивованим певними причинами. Наприклад, днем народження поета: «Маю пляшку вина. / Самогону привезти обіцяли з району. / А закуску знайти – не питання… / Тільки б друзі прийшли з привітанням! / День народження в мене сьогодні… » («Маю пляшку вина…») [12, с. 46]; зустріччю з односельцями після тривалої розлуки: «Нас кожна хата вигляда / І жде в застолля, / Й тости ждуть, / І те, / Чим тости запивають» («Автопробіг «Сватове – Суми»») [11, с. 8] тощо.
Мотив сп’яніння є складовою частиною мотиву алкоголю. При цьому останній є досить символічним та багатозначним у творчості поета:
– пляшка горілки – символічний подарунок на знак подяки: «Ми,  навпаки, / На знак подяки щирісному люду / Луганські дарували горілки» («Автопробіг «Сватове – Суми»») [11, с. 8];
– чарка алкоголю – підлабузницький хабар самому Богові як спокута за майбутні гріхи:  «Богу – чарочка маленька, / Й знов моя Вкраїна-ненька / На цілісінькі століття / Підпаде під Богучар?!» («Слобожанський спас») [14, с. 34];
– алкоголь – засіб для політичної маніпуляції народними масами: «Наобіцявши горілок / І видавши потрійні / «Аванси» кожному тому, / Хто кинеться на «штурму», / На цю, останню вже «штурму», / Під голосисту сурму. / О, мить історії!» («Не кожен спосіб досягти...») [7, с. 23] ; «Вона державною була, / Тож всі підстави мала / Із всесоюзного стола / Шмат хліба брати / Й сала. / Для неї Волгою текла / Горілка – / Піднімала / Їй дух: / О, як вона рекла, / Гласила і співала!» («Вона державою була...») [10, с. 44];
– чарки алкоголю на столі – символ гостинності:  «І тут, як там, вгинаються столи / Від частувань сільських... / ...Дзвенять чарки, / А в тих чарках тонких – / нектар гіркий; / При кожній чарці (як же без чарок?!), / Мов Санчо при Кіхоті, – огірок…» («Оці лани, байраки і гаї...») [14, с. 20];
– чарка алкоголю – своєрідна «сироватка правди», що ставить усі крапки над «і»: «Кричите ж про двомовність / Знову / Так, / Що крик переходить в рик. / Лиш у свята іще / До чарки / Наш мугичите ви / Мотив, / Яничари і яничарки, / Блудні сестри й кати-брати» («Занехаявши рідну мову...») [3];
– алкоголь – плацебо, «панацея», що, однак, веде дорогою в один кінець: «Горілкою глушив плаксиві нерви / Безногий, на візочку, чоловік» («Перед „Хрущовською відлигою”») [8, с. 110].
Часто мотив сп’яніння виконує викривальну функцію та вживається в саркастичному ключі. У поезії «Подайте на державу!..» І. Низовий за допомогою авторського образу, використаного в подвійній іпостасі,  викриває образ «галушкового» патріота, який, по суті, не може повноправно зватися українцем, тому поет часто використовує у свої творах для таких людей споконвічну зневажливу назву «хохол»:  «Пересічного українця / Пересічний менталітет: / За рахунок не свій / По вінця / Наливає, / Чужий буфет – / Не чужий... / Там і вина, і горілки… / Пересічний «хохол» – / Це Вічний / Жид, / Лиш кольором не такий» («Пересічного українця...») [9, с. 60]; «„Пийте рідну горілку, холопи!”» («До подій у Криму») [2].
З одного боку, автор висміює помилковий образ-кліше «галушкового» українця, який намагаються вкоренити у свідомості своїх співвітчизників та закордонників місцеві морально-суспільні злодії та небажані гості сусіднього зарубіжжя: раб-хохол, прохач і плазун, та властива йому атрибутика – горілка, ковбаса, сало, галушки тощо: «Подайте на державу! / Накуплю / Ковбас домашніх, / Кендюхів брюхатих, / Покличу всіх бажаючих до хати, / горілки всім наллю / І полюблю / Усіх! / Себе  самого розхвалю: / Який я щедрий, пребагатий…» [13, c. 35].
З іншого боку, у другій іпостасі авторського образу (друга частина поезії) проглядається й сам І. Низовий – і попередньо зображена картина вже набуває інших обрисів: гостинний поет, попри брак зайвих коштів, завжди тримає двері відчиненими для своїх друзів та людей, яких поет заледве терпить, але не сміє вигнати з хати [13, с. 35], мабуть, з християнських міркувань.
 Саме в цій другій авторській іпостасі втілюється справжній, неспотворений образ українця: збіднілої, але щедрої та гостинної людини, терплячої і витривалої, яка дійсно мусить рабувати на «провідників чи то призвідників» [13, с. 21], аби прокормити себе та свою родину: «Світ не мусить знати, / Що я, без покаяння, без жалю, / За сотні літ привчився рабувати / На тих, / Кого заледве вже терплю…» [13, с. 35].
Відкритий осуд тотального пияцтва й народного звиродніння загалом І. Низовий демонструє в поезії «Спивайтесь, хто хоче і може...», де правдиво зображена вся бридкість реалій 90-х років минулого століття. У цій поезії мотив сп’яніння набуває різко негативної конотації: «Спивайтесь, хто хоче і може, / Хто з ранку до вечора п’є, / А тим, хто не може, / Сусіда підможе... / Ще й дулю в кишені покаже / Й прикаже, / Що ми – найрідніший народ» [4].
Отже, мотив сп’яніння як складова частина мотиву алкоголю в поетичних творах І. Низового має полісемантичне навантаження, часто символічне; описове та викривальне функціональне призначення.  
Література
 1. Валова О. М. Мотив опьянения в творчестве Оскара Уайльда [Электронный ресурс] / О. М. Валова. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/motiv-opyaneniya-v-tvorchestve-oskara-uaylda
2. Іван Низовий. До подій у Криму [Електронний ресурс] / Поетичні майстерні» – Самвидав. – Режим доступу:  http://maysterni.com/publication.php?id=123218
3. Іван Низовий. Занехаявши рідну мову... [Електронний ресурс] / «Поетичні  майстерні» – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=123082
4. Іван Низовий. Спивайтесь, хто хоче і може... [Електронний ресурс] / «Поетичні майстерні» – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=123083
5. Круглій А. Художня інтерпретація сп’яніння у творчості Тараса Шевченка / А. Круглій // Шевченкознавчі студії. – 2014. – Вип. 18. – С. 571–575.
6. Левчук Т. Критерії художності в естетичній концепції Антонича / Т. Левчук // Метаморфози в сучасній українській літературі. – 2014. – Т. 4. – С. 155–179.
7. Низовий І. Д. Дурман-трава / І. Д. Низовий. – Луганськ, 2003. – 96 с.
8. Низовий І. Д. Осмути сивої сувій / І. Д. Низовий. – Луганськ : ПП Афанасьєва В. І., 2009. – 140 с.
9. Низовий І. Д. Збудило опівночі серце / І. Д. Низовий. – Луганськ : Осирис, 1998. – 84 с.
10. Низовий І. Д. Тихоплесо-часоплин / І. Д. Низовий. – Луганськ : Глобус,  2001. – 60 с.
11. Низовий І. Д. Село моє, Сула моя… / І. Д. Низовий. – Луганськ : Луга-принт, 2005. – 91 с.
12. Низовий І. Д. Сонях на осонні / І. Д. Низовий. – Луганськ : Глобус, 2003. – 52 с.
13. Низовий І. Д. Це мій вертеп… Лірика відчаю і надії / І. Д. Низовий. – Луганськ : Луганська обласна організація спілки письменників України, 1996. – 75 с.
14. Низовий І. Д. Я Сватовим засватаний / І. Д. Низовий. – Луганськ : Глобус, 2003. – 48 с. 

6 коментарів:

  1. Доброго дня, Альоно! Дякую, що вже не вперше берете участь у наших заходах. Бачу, що і в статусі аспірантки продовжуєте дослідження творчості свого земляка. Чи контактуєте ви з дочкою І. Низового, яка всіляко популяризує творчість свого батька і цікавиться, з-поміж іншого, літератрознавчими дослідженнями його доробку?

    ВідповістиВидалити
  2. Доброго дня! Щиро дякую за теплі слова! З Лесею Іванівною Низовою завжди на зв'язку! Це дуже приємна, щира в розмові, добра людина, яка свого часу ще на моєму 2-му курсі (так вийшло, що познайомились ми якраз на мій День народження) змогла надихнути мене на студіювання творів свого батька. Іван Низовий багато віршів і навіть цілі збірки присвятив моєму рідному місту, що стало для мене дуже приємним відкриттям через ностальгію за домівкою. Леся Іванівна допомагає мені своїми спогадами про батька, аби я мала можливість краще осягнути та інтерпретувати його лірику, спираючись не лише на біографічні дані в Інтернеті (адже досліджень життєпису Івана Низового насправді ще дуже мало), а й на безпосередні спогади його доньки. Я намагаюся пильно слідкувати за всіма оновленнями інформації, якими так щедро ділиться Леся Іванівна. Також доводиться уточнювати в неї деяку інформацію стосовно бібліографічних даних окремих поезій, адже 104 збірки митця на руках, на жаль, не маю. Проте маю п'ятитомник усіх творів автора, який, на превеликий жаль, через війну так і не вдалося видати. Цим завдячую Лесі Іванівні. Та ось так потихеньку-помаленьку і працюємо. Зі свого боку, я ділюся з донькою поета своїми дослідженнями, а вона публікує їх у мережі Фейсбук. Будемо сподіватися, що це хоч трошки приверне увагу інших науковців, і вони також почнуть глибоко та різнобічно досліджувати творчість Івана Низового. Бо людина це багата на таланти і творчу спадщину - проза, публіцистика, поезія (для дорослих і для діток), переклади... Широке поле для наукових узагальнень. Сама не здужаю, мабуть:) Тому, звичайно, Леся Іванівна буде дуже рада, коли з'являться й інші науковці, небайдужі до творчості митця. Тож долучайтеся!

    ВідповістиВидалити
  3. Дякую за відповідь і за співпрацю, Альоно! І бажаю Вам здужати все на Вашій науковій ниві :) Я з Лесею Іванівною не знайома особисто, але захоплена тим, скільки вона робить для збереження пам"яті про свого батька!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую Вам!:) Я обов'язково передам Ваші слова Лесі Іванівні, впевнена, їй буде дуже приємно, що її практично цілодобова праця не лишає людей байдужими! Дуже цікава ідея щодо створення Інтернет-проекту, спасибі Вам!

      Видалити
    2. Пані Наталю, дякую Вам дуже!!!

      Видалити
    3. Альонко, спасибі, моя дорога!!!

      Видалити