Живиця Т. Д. ДЕКОНСТРУКЦІЯ СТЕРЕОТИПНИХ ЕТНООБРАЗІВ У РОМАНІ «ЩОДЕННИК МАВКИ» ДАРИ КОРНІЙ

           Живиця Т. Д.

студентка 4 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

      Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сучасні українські письменники тяжіють у своїй творчості до експлуатації численних національних образів. Одним із найяскравіших представників таких митців є Дара Корній, чиї твори користується великою популярністю. У романі «Щоденник Мавки» письменниця звертається до фольклорних образів Мавки та козака Мамая – найпоширеніших в історії української літератури.

     Дослідження допоможе осягнути причини та механізми деконструкції національних образів. Дану проблему у своїх працях порушували А. Гурдуз, М. Гуцол, Т. Друзь, О. Кісь та ін., але дослідники не заглиблювалися у аналіз новітньої масової літератури.

         Літературний етнообраз – це такий літературний образ, що конструює не лише індивідуальні риси, а й етнічну (національну) ідентичність зображуваних персонажів, подаючи певні їхні ознаки як «типові» для відповідної країни, цілого народу. За своїм походженням і суспільною функцією літературні етнообрази нерозривно пов’язані з національними міфами, стереотипами, упередженнями тощо [1, с. 295-298].

         Тобто такі образи вважаються своєрідними кліше, шаблонами поведінки народу, а це, звичайно, не правильний підхід до їх потрактування. Тому важливою стає деконструкція стереотипних етнообразів, під якою розуміємо трансформацію традиційний категорій та усвідомлення їх за допомогою руйнування стереотипу та включення у новий контекст.

         Саме це робить Дара Корній у романі «Щоденник Мавки» − видозмінює закорінені у людській свідомості фольклорні образи Мавки та козака Мамая, ставлячи героїв у нетипове для них середовище − сучасний світ, тим самим долаючи загальні упередження та стереотипи. Письменниця також індивідуалізує їх та додає «живого» звучання.

         Більш того, Дара Корній надає етнообразам право представляти гендерні ролі − це певна поведінка, сукупність завдань та обов'язків, які суспільство вважає доречними для чоловіків і жінок. І. Чикалова зазначає, що, на думку більшості, у сучасній патріархальній культурі жінка зобов'язана бути слабкою заради утвердження архетипу сильного чоловіка, влада якого постійно затверджуються через агресію, насильство та жорстокість [3]. Але Дара Корній відходить від такої думки, прагнучи до ґендерного балансу, який являє собою рівноправну й активну участь жінок і чоловіків у всіх сферах прийняття рішень.

         Цікаво, що головна героїня роману «Щоденник Мавки» жінка Магдалина дійсно спочатку постає слабкою, зрадженою чоловіком, який уособлює Чугайстра, жінкою: «На колінах перед великим чоловіком стояла маленька жінка. Тендітна, змарніла, ледь жива. Вона була схожа на дрібне зайченя, що завмерло перелякано перед хижаком» [2, с. 21]. Але зрада коханого не вбиває героїню, а перетворює на впевнену в собі жінку, яка знає собі ціну. Так автор наділяє героїню вольовими рисами лісової красуні Мавки, руйнуючи загальноприйняті упередження і про фольклорний образ, і про жіночу слабкість. Більше жоден парубок не здатен скривдити Магдалину-Мавку: «Я − ніхто? Я − ніхто? Що ж, ти сам напросився, любий. Ми ще подивимось чия візьме». − Вона не впізнала свого голосу, він належав не їй − різкий, рубаний, без емоцій... Та гранітна плита, котра була дахом її старого світу, хоч і впала, та її не прибила, навпаки − звільнила» [2, с. 24]. Вважаємо, що таким чином письменниця закликає кожну жінку завжди відстоювати свої права та гідність.

         Іншого героя роману чоловіка Олексія Дара Корній також наділяє рисами фольклорного образу − він уособлює шляхетного та вольового козака Мамая, який подібний до прототипу і зовні, і внутрішньо. Проте, цей образ динамічний − спочатку Олексій, як і Магдалина, зазнає внутрішньої метаморфози під впливом розриву із дружиною. Він каже: «Я від'їжджаю, Іро, і дуже далеко. Я десь загубив себе, їду шукати...» [2, с. 48]. І він знаходить себе: на волі, на хуторі, біля верби, де міг би сидіти сам козак Мамай, і починає ідентифікувати себе із ним, адже характери їх подібні. Обидва мужні, щирі, прагнуть свободи та гармонії. Після трансформації в душі, настають зміни і зовнішні: «Олексій посміхнувся у вуса, підкрутив їх, оселедця закинув за вухо, набив тютюном люльку, запалив...» [2, с. 167]. Таким ототожненням образів сучасного чоловіка та козака Мамая письменниця також руйнує стереотипи і щодо фольклорного образу, натякаючи, що шляхетні чоловіки-козаки можуть зустрітися і в сучасному світі, і щодо ролі чоловіка у суспільстві. Адже Олексій-Мамай не прагне самоствердитись за рахунок жінки, не намагається встановити свою вищість над іншими, не застосовує агресію в досягненні цілей.

         Отже, письменниця здійснює деконструкцію стереотипних етнообразів Мавки та козака Мамая не тільки за допомогою включення їх у новий контекст та шляхом руйнування упереджень щодо цих образів, а й надає їм право уособлювати сучасних людей із найкращими якостями. Такими, як впевненість, мужність, віра в себе, амбіційність, вмінням отримувати бажане, а також доброта в серці та щирість, чим руйнує стереотипи навіть щодо гендерних ролей та закликає до гендерного балансу, рівності жінок і чоловіків.

Література

1. Кіор Н. Літературна імагологія: вивчення образів інших етнокультур у національній літературі / Наталя Кіор // Питання літературознавства. − 2010. − №79. − С. 290-299.

2. Корній Дара. Щоденник Мавки : роман / Дара Корній ; передмова О. Хвостової. − Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. − 304 с.

3. Чикалова И. Гендерный подход в науках о человеке и обществе: смещение исследовательских парадигм [Электронный ресурс] / Ирина Чикалова. − Режим доступа : http://www.hist.bsu.by/images/stories/files/nauka/izdania/istochnik/3/Chikalova.pdf.