вівторок, 21 лютого 2017 р.

Буряк А. К. ЖАНРОВА ПРИРОДА РОМАНУ АРТЕМА ЧАПАЯ «ЧЕРВОНА ЗОНА»


Буряк А.К.
студентка 5 курсу,
Запорізький національний університет
Наук. кер.: Костецька Л.О., к. філол. н., доцент

Артем Чапай відомий як автор двох документальних книжок: «Авантюра: Практичні реалії мандрів по-бідняцьки» та «Подорож із Мамайотою в пошуках України». Згодом, у 2014 був опублікований перший власне художній твір автора «Червона зона», а у квітні 2015 року спільна з К. Сергацковою книга репортажів із Донбасу «Война на три буквы». Восени 2016 вийшла книжка «Тато в декреті».
Роман «Червона зона» на сьогодні є малодосліженим. Знаходимо лише поодиноку згадку про цей твір у праці О. Коцарева, де з’ясований сюжет роману та подана суб’єктивна оцінка автором художнього простору антиутопії. Саме тому актуальність теми дослідження зумовлена назрілою потребою системного, внутрішньо несуперечливого наукового осмислення художнього світу антиутопії «Червона зона» Артема Чапая. Метою дослідження є визначення особливостей поетики роману-антиутопії та розкриття його жанрових ознак.
Роман «Червона зона» – гідний приклад української антиутопічної традиції. Це гостросюжетний роман, у якому письменник описує особистий досвід суспільної боротьби та виживання. У «Червоній зоні» Артема Чапая встановилися основні жанрові особливості антиутопії, такі як: зображення тоталітарної держави, гострий конфлікт, псевдокарнавал, рамкове оповідання, квазіномінація тощо. Відомості про досягнення сучасної науки використовуються автором на різних рівнях художнього твору: сюжетному, проблемно-тематичному, ідейно-філософському. Пафос застереження неможливий без художнього осмислення реальності, адже лише художнє прочитання антиутопії дає розуміння сенсу.
Дія роману відбувається у 2050-х роках, проте антиутопічне суспільство роману викликає прямі асоціації з сучасним. Антон Ципердюк – головний герой роману, живе у світі, поділеному на зони: незагрозливі, безтурботні «зелені» та небезпечні «червоні». Коли Антон випадково вчиняє злочин, то мусить тікати в екстремальну «червону» зону, якої безмежно боїться. Головний герой налаштований на найгірше, проте згодом саме у «червоній» зоні він знайде кохання та справжню дружбу.
Головним героєм антиутопії стає особистість, яка не погоджується з дійсним ладом, має сумніви в правильності шляху, обраного людством. У своєму науковому дослідженні О. Лазаренко висуває теорію про три основні типи персонажів, що складають особливу для цього жанру триєдність: герой-тиран, герой-бунтівник, герой-жертва [1, с. 37]. У досліджуваному творі герой-жертва має в собі риси героя-бунтівника, а наприкінці твору навіть еволюціонує в нього, виконавши певні умови для формування спочатку внутрішнього, а згодом і зовнішнього протесту проти системи. На початку твору Антон – герой-жертва, який через вимушені обставини зі сприятливої зеленої зони тікає в червону. Він має страх до нового життя, жаль до себе, ненависть до всіх жителів червоної зони, які, на його думку тільки й роблять, що ведуть аморальний спосіб життя.  Під впливом суспільної свідомості, друзів, коханої, Антон змінює думку і перетворюється на героя-бунтівника. Наприкінці твору бунт головного героя стає відкритим: «З коктейлями та сокирами проти гелікоптерів і бульдозерів. Середньовічне селянське повстання» [2, с. 279]. Саме завдяки наявності подібного героя-бунтівника (прихованого чи відкритого) антиутопія виділяється як суверенний жанр – конфлікт героя-бунтівника протиставляється безконфліктності антиутопії.
Роман багато в чому споріднюється з політичною та науковою фантастикою і постапокаліптикою. Жителі безпечної зеленої зони мріють про успіх, великий капітал, який дуже легко полюбити, якому легко віддатися і проти якого важко боротись. Люди з зеленої зони літають на омнікоптерах, всюди є чіпи, що допомагає удосконалити систему стеження: «Де-де, а в документі точно є чіп, який так просто не дістанеш» [2, с. 19],  «Якщо скасують омнікоптери – ті, хто не має приватних гелікоптерів, просто не зможуть заробляти» [2, с. 34]; «Братику, тебе засікли. Очним сканером» [2, с. 247]. «Червона зона» демонструє негативні сторони суспільства, інколи гіперболізуючи їх, виставляє їх напоказ, щоб показати, що саме неправильно, що слід змінити, а чого можна уникнути.
У політичний комунікації існує третя ланка для зв’язку засоби масової інформації. ЗМІ в антиутопіях постають засобами впливу на свідомість громадськості та повсюдного насадження своєї ідеології: «Блякам є установка мочити ворогів свободи в нти ут. Вільна преса готує до цього паблік опініон. Мочити будуть. Неясно тільки, коли» [2, с. 247]. «Вільна преса» «Червоної зони» є основним методом маніпуляцій над суспільством.
Антиутопія в творчості цього письменника відрізняється від утопії, перш за все, своєю жанровою орієнтованістю на особу, на її особливості, сподівання і біди, тобто, антропоцентричністю. Особа в антиутопії завжди відчуває опір середовища. Соціальне середовище і особа – ось головний конфлікт антиутопії «Червона зона».
В історії літератури антиутопія як жанр і різні форми утопічного мислення мають значну роль, адже слугують однією із форм усвідомлення і оцінки образу майбутнього. Роман «Червона зона» є сигналом, попередженням про можливість припинення існування цивілізації. Не зважаючи на те, що романи авторів-антиутопістів мають чимало відмінних рис, їх споріднює те, що кожен автор наголошує на втраті моральності сучасного їм світу.
Література

1.Лазаренко О. Русская литературная антиутопия 1900-х первой половины 1930-х годов: проблемы жанра : дисс. … канд. филол. наук. – Воронеж, 1997. 245 с.

2. Чапай Артем. Червона зона. – К. : Нора-друк, 2014. – 304 с.

12 коментарів:

  1. Юлія Курилова: Конкретизуйте, будь ласка, таку особливість жанрової структури твору, як ПСЕВДОКАРНАВАЛ. Що вкладаєте у зміст цього поняття?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Структурним стрижнем антиутопії є псевдокарнавал. Принципова різниця між класичним карнавалом і псевдокарнавалом – породженням тоталітарної епохи – полягає в тому, що основа карнавалу – амбівалентний сміх, основа псевдокарнавалу – абсолютний страх. На відміну від сміху, що амбівалентний, страх безумовний і абсолютний. Зміст страху в антиутопічному тексті полягає в створенні зовсім особливої атмосфери, того, що прийнято називати «антиутопічним світом». Як випливає з природи карнавального середовища, страх межує із благоговінням перед владними проявами, із замилуванням ними. Така найбільша, найщиріша повага, шана та любов стають корінням шанобливого страху, а сам страх прагне до ірраціонального тлумачення.
      Проте страх є лише ще одним аспектом псевдокарнавала. Він – ніби синонім частини «псевдо» у цьому слові. В антиутопічному творі може відбуватись і справжній карнавал. Він є найважливішим способом життя і керування державою. Таким чином, мета написання антиутопії ще і в тому, щоб показати, як здійснюється керування державою, і як при цьому живуть «прості», звичайні люди.
      Дякую за запитання!

      Видалити
  2. Назвіть, будь ласка, твори сучасних українських авторів, які пишуть у жанрі антиутопії, та яким чином пов'язаний роман із політичною фантастикою?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. 1. Сучасний літературний процес засвідчує появу таких романів-антиутопій, які формально зображають майбутнє: «Труба» А. Крима, «Цінь хуань гонь» Г. Тарасюк, «Час смертохристів» Ю. Щербака. Антиутопійні фрагменти наявні у «Стовпотворінні» П. Загребельного, «Боті» М. Кідрука, «Гибелі Києва» В. Грузина.
      2. У творі простежується базова опозиція політичного дискурсу свій – чужий. Для жителів ред-зони «чужими» є мешканці грін-зони, яких ніщо не цікавить, крім власного успіху. В кожній антиутопії є своя державна ідеологія, послідовники якої є «своїми», а «чужими» є всі, хто намагається їй протистояти. У Дж. Орвелла «1984» також є поділ суспільства на дві опозиції: Внутрішня та Зовнішня партії – «свої», а інша частина суспільства – «чужі», зовсім не привілейована частина населення.В будь-який час були люди, які не погоджувались з існуючим ладом та владою. Політичний дискурс має ряд характерних особливостей, які мають свої спільні риси з антиутопыэю «Червона зона». В політичний комунікації існує третя ланка для зв’язку пари агент-клієнт-засоби масової інформації. ЗМІ в антиутопії постають засобами впливу на свідомість громадськості та повсюдного насадження своєї ідеології: «Блякам є установка мочити ворогів свободи в сортирі. Вільна преса готує до цього паблік опініон. Мочити будуть. Неясно тільки, коли» [с. 247]. «Вільна преса» «Червоної зони» є основним методом маніпуляцій над суспільством.

      Видалити
  3. Полуботко Валерія25 лютого 2017 р. о 14:42

    Що можете сказати про специфіку хронотопу антиутопії "Червона зона"?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Хронотоп антиутопії «Червона зона» є досить цікавим, його характерною рисою є трансформація часу. «Червона зона» А. Чапая відправляє нас у майбутнє, а саме Київ 2050-х років. Період розвитку подій стає зрозумілим з контексту: «Сходи ще сталінські – їм понад сто років» [с. 13], «Друга половина двадцять першого столітя, а ми помираємо від води, кишкової палички» [с. 26]. Здається, що час антиутопії уповільнює біг, звідси – неодмінна спроба зазирнути у майбутнє, «дописати» історію, зазирнути у завтрашній день, при цьому закамуфлювати стрибок у часі. Простір «Червоної зони» – закритий. Скрізь наявні різноманітні засоби стеження: відеокамери, телефонні прослуховування та електронні браслети. Місто охороняється блеквотерами – місцевими правоохоронними органами, а за людьми всюди стежать.Інтимний простір головного героя також обмежений кімнатою. Отже, у антиутопічному суспільстві герой втрачає право на особистий простір.

      Видалити
  4. Курилова Юлія: Конкретизуйте, будь ласка, якими засобами А.Чапай досягає створення атмосфери страху в романі.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Світ, який описаний у «Червоній зоні», покликаний відлякувати і відвертати, що пояснює мотив страху, який є у всіх антиутопіях. У творі показано знущання над людьми у тюрмах, які є ворогами дійсного ладу: «На вмурованій у бетон залізній табуретці стоїть в’язень. На його голову надягнуто мішок. В’язень босий, але під ноги йому поклали гумовий килимок. Людина стоїть, широко розвівши руки в боки. До зап’ястків прикріплено оголені електричні дроти. В’язень не ворушиться» [с. 61]. Стати «ворогом свободи» у «Червоній зоні» дуже просто, кожен живе з думкою, що їх рано чи пізно викриють і інколи не передбачиш, на чому впіймаєшься. Тому жителі вигадують різні засоби застереження: «Ромка заглушку поставив. І то – в рамках параноїдальної програми» [с. 68]. Як у Дж. Орвела «1984» за кожним словом, думкою та рухом слідкує поліця думок, так і герої «Червоної зони» перебувають у постійній небезпеці бути вистеженими: «Майже на кожного арника є файл, всіх не повиловлюєш. Той купував крадені драгз, тобто ліки. Інший збрехав при подачі документів на візу в зелену зону. Третій спробував підробити логотип газованого напою, щоб краще продавався саморобний. Бідність – це вже злочин... Ми всі тут у червоній зоні – злочинці» [с. 37]. Так, і в Океанії Орвелла у кожному домі працює телеекран: він стежить за людиною і її думками. Його неможливо вимкнути, а можна лише зменшити звук, і кожне слово, навіть вимоволене дуже тихо, доходить до слуху телеекрану. Таке життя не дає особистості відчуття безпеки, простір існування позбавляє почуття комфорту.

      Видалити
  5. Добрий вечір!Чи допустиме читання роману "Червона зона" в школах? Якщо так, то в яких саме класах? Дякую за відповідь.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий! На мою думку допустиме тільки у старших класах (10-11). Твір є цікавим, сучасним, багатопроблемним та може захопити старшокласників.

      Видалити
  6. Доброго вечора. Дуже цікавий матеріал. У мене є до Вас питання. Ви зазначили у своїй роботі, що роман "Червона зона" багато у чому споріднюється з науковою фантастикою зокрема. А можете конкретизувати, у чому саме це виявляється?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Вигаданий світ антиутопії користується результатами наукового-технічного прогресу. У «Червоній зоні» йдеться про ефективні ліки та сироватки: «Пробили стіну, щоб винести в ред-зону партію ізоніазиду. Це не наркотик, це ліки від туберкульозу» [с.31], засоби зв’язку: «Уміда написала мені на гаджет, що початок карнавалу анансовано на дев’ятнадцяту, щоб могли підтягнутися й люди, які повертатимуться з роботи» [с. 147], відеонагляду: «Хотів займатися системами стеження та пошуку, щоб боротись із ворогами свободи» [с. 32], «У червоній зоні, як і в зеленій, понатикано камер стеження, вони ж тепер дешеві, як пісок» [с. 37]. А. Чапай не став вигадувати фантастичне далеке майбутнє з зорельотами, космічними базами та гравіциклами, а обрав близьку середину ХХІ століття, в якій читачам не важко буде побачити сучасність і самих себе. Іншими словами, недосконалі прояви сучасності і нас.

      Видалити