Баркова О. М. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ У КАЗЦІ ІВАНА ФРАНКА «ФАРБОВАНИЙ ЛИС»

Баркова О. М.

студентка 3 курсу 
Запорізький національний університет

Наук. кер.: Слижук О. А., к. пед. н., доцент

Внесок І. Франка у розвиток жанру літературної казки є беззаперечним. Г. Сабат відзначає кілька рівнів творчого інтересу Франка до казки: 1) «збирання, записування, систематизування, публікування, дослідження народних казок; 2) переробка, осмислення … запозичених традиційних казкових сюжетів»; 3) створення оригінальних літературних казок» [3, с. 47].

Казка «Фарбований лис» І. Франка – це традиційне переосмислення індійської народної казки «Фарбований шакал». Письменник трансформує сюжет, поведінку персонажів з дидактичною метою, виводить на передній план вирішення морально-етичних проблем: неприпустимість брехні, фальшивої поведінки Лиса  (від моменту мандрівки до повернення в ліс), тему лукавства (сцена, де Лис вводить звірів в оману),

Вже на початку твору автор відзначив, що Лис «хитрий-прехитрий», і це доводить його фольклорне походження, бо традиційно основною якістю Лиса в народних казках і байках завжди виступала хитрість та лукавство. Але в казці І. Франка він наділений виразними рисами підступної людини. Саме тому письменник дав герою людське ім’я – Микита. Письменник не порушує традиційне уявлення про народну казку, в нього, за словами Г. Сабат, «конститутивні риси персонажів протосюжетів є своєрідними характерологічними засадами для казок» [3, с. 123].

Основна негативна риса характеру – хитрість – з розвитком сюжету «обростає» й іншими. Спочатку вона породжує гординю: «Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього» [4, с. 122].

Вже у зав’язці казки, коли Лис має намір поцупити з міського базару курку, ця проблема, її розв’язання стають центральними у творі, а з розвитком подій, через необережну, а іноді неприпустиму, поведінку Лиса, навіть загострюються, паралельно перед юним читачем розкривається також самовпевненість та пихатість Микити. Хоч перший свій обман він і вчинив ненароком, бо вскочив у діжку з фарбою випадково, ховаючись від базарних псів, але, що далі, то все більше поринав у «гріх брехні», бо прагнення царювати взяло гору. Спочатку звірі ставляться до його слів з недовірою, а потім вірять йому, коли ж обман розкривається – його спіткає трагічний кінець – обурені звірі накинулись на нього та розірвали на шматки: «I, не тямлячи вже анi про його добродiйства, анi про його величну мудрiсть, а лютi тiльки за те, що так довго давали йому дурити себе, всi кинулися на нещасного Лиса Микиту i розiрвали його на шматочки» [4, с. 128].

Розкриття морально-етичних протиріч простежується через філософську сентенцію, якою закінчується казка: «І від того часу пішла приповідка: коли чоловік повірить фальшивому приятелеві і дасть йому добре одуритися; коли який драбуга отуманить нас, обідре, оббреше і ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді, то говоримо: «Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі» [4, с. 128].

Невідповідність морально-етичним нормам простежується також в описах навколишнього середовища. Місто змальоване неспокійним, походеньки Лиса у ньому супроводжували крик, гамір, шум, гуркіт колес, крики домашньої худоби тощо. Саме воно не тільки чуже для головного героя, але й спонукає його, шукаючи своє місце в цій какофонії незвичного для нього оточення, хитрувати, пристосовуватись та хвилюватись.

Автор доводить, що лицемірство й брехня повинні бути викритими, а в образах тварин можна впізнати образи людей, які часто зустрічаються в соціумі. Потворність суспільства показана не тільки зарозумілістю Лиса, але й поведінкою звірів, що сліпо йому довірились. Саме лицемірство Лиса та «нерозумність» народу висміюються у казці.

У Лиса були і позитивні якості. Він вважав, що свого слова треба дотримуватись, а справу доводити до кінця. Проте ці риси перекриваються його негативними вчинками.

Отже, Лис Микита – це уособлення людини егоїстичної, лукавої та підлої, що ми і можемо простежити у казці І. Я. Франка. Головне, що казки письменника і через століття відкриті до нових інтерпретацій та досі не втратили актуальність. Проблема подолання лицемірства у нашому суспільстві завжди актуальна й потребує вирішення. Тому в образі Лиса Микити багато людей впізнають себе, а діти, що є цільовою аудиторією та основними читачами, усвідомлять, що поведінка головного героя викликає осуд.

Література

1.            Мелешко В. «Фарбований лис» Івана Франка: комплексний підхід до аналізу / В. Мелешко // Філологічні науки : наук. вісник. – Полтава, 2012. – № 11. – С. 10–15.

2.             Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія : навч. посіб. для студ. пед. вузів І-II рівнів акредитації : в 2 кн. / Упоряд. З. Д. Варавкіна,  А. І. Мовчун, М. Ф. Черній; Гол. ред. С. В. Головко. – Кн. 1.  – К. : Либідь, 1999. – 400 с.

3.            Сабат Г. Казки Івана Франка: особливості поетики. «Коли ще звірі говорили» / Галина Сабат. – Дрогобич : Коло, 2006. – 364 с.

4.            Франко І. Фарбований Лис / І. Франко // Зібрання творів : у 50 т. – Т. 20. Повісті та оповідання (1896-1900) / І. Франко – К.: Наукова думка, 1979. – С. 122–128.

5.            Ярмиш Ю.Ф. У світі казки / Ю.Ф. Ярмиш. – К.: Радянський письменник, 1975. – 137 с.