Дирибян А. С.
студентка 3 курсу
Запорізький національний університет
Наук. кер.: Ільченко І. І., к. філол. наук, доцент
ВЛАСНІ ІМЕНА ЯК ХУДОЖНІЙ ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ
Будь-який твір мистецтва є особливою
формою інтерпретації людських думок і почуттів, також він має свою організацію та елементи. Важливе
місце в цій системі займають власні назви. При написанні робіт на історичну тему
їх використання є обов’язковим. О. В.
Бока зазначає, що власні назви як своєрідні культурноісторичні та мовні індекси
є джерелом вивчення лексичного багатства мови, оскільки відбивають назви
предметів, понять та реалій [1, c. 15]. М. П. Кочерган стверджує, що
власні імена служать для виділення названого ними об’єкта, явища або особи з
низки подібних для його ідентифікації та індивідуалізації [3, с. 186].
За допомогою онімів відображаються
особливості образу автора, його ідеї та сюжетні задуми. Власні назви в
історичних творах виступають історичними та національно-культурними маркерами,
підпорядковуються законам правдивого відтворення минулого й утворюють
розгалужене онімне поле.
За предмет аналізу було взято твір Н. Гербіш «Ми
живемо на краю вулкана», де від особи маленької дівчинки
єврейки розповідається про часи Голокосту,
життя у Збаражі, зокрема в збаразькому гетто, Америці та у родині, яка
її прихистила. Власні імена твору відіграють важливу роль у розкритті історичного контексту та культурних особливостей різних народів.
Вони допомагають авторці створити реалістичну картину минулого.
Функцію
хрономаркерів у книзі Н. Гербіш виконують власні назви різних
лексико-семантичних груп.
Найбільш
значущою групою для створення історичного хронотопу є антропоніми, імена та прізвища. Авторка
оперує власними іменами різних етносів: українськими, єврейськими та
польськими, демонструючи багатство та різноманітність національних традицій та
вірувань. Три антропонімних пласти дуже тісно
переплітаються у художній канті твору.
До єврейського антропонімікону належать такі імена, як-от: Естер, Якуб,
Давид, Клара, Рівка, Ребека, Барух та прізвища Ґольдберґ, Райценбаум.
Наприклад, ім’я головної героїні – Естер – єврейського походження і у творі
можемо спостерігати його тлумачення: ... бабуся Клара завжди кличе мене Естерою,
хоч записана я просто – Естер. Мене
назвали на честь цариці, яка колись урятувала весь єврейський народ. ... вона
каже, що справжнє, єврейське імʼя цариці Естер – Гадасса. Так її назвали в отчому домі й так її треба вшановувати, а Естер
– імʼя чужинське, навʼязане в палаці поганського царя [2, с.10].
Бабусю героїні звати Клара – це єврейське ім’я
Крейна, записане в українській інтерпретації [4, с. 149]. Антропонім виконує соціальнозначущу функцію, оскільки поряд з
ім’ям авторка використовує апелятив бабуся, що
вказує на родинні зв’язки: ...бабуся Клара супиться и
невдоволено хитає головою [2, с. 9]. Коли я була мала, бабуся Клара
розповідала мені багато казок [2, с. 16].
Чоловіче ім’я Якуб давньоєврейського походження [4, с. 111]. У творі воно набуває характеристичної функції: ... Якуб же зовсім таким не цікавиться! – тато кудлатить братові чуба [2, с.10].
Другорядним персонажем твору є дядько Давид – ім’я давньоєврейського походження [4, с. 54], у творі цей антропонім крім номінативної функції, виконує й
національну: ..., але не в дядька Давида, бджоляра, бо він також
єврей, ... [2, с. 10]. Номінація (Давид – бджоляр) + національно значущу функцію
(Давид – єврей).
Батька Естер звати Барух
Ґольдберґ – це двослівне найменування за антропоформулою «ім’я + прізвище». Ґольдберґ
(нім. Goldberg, івр. גולדברג – золота гора) – прізвище єврейського й німецького походження. Письменниця намагається через іменування дати характеристику героїв: ...шовковий,
з ініціалами «BG», які вишила мама: Барух Ґольдберґ. Гостинець! [2, с. 9].
До українського антропонімікону відносяться такі імена, як Галя,
Петрусь, Зіна, Зося, Гриць, отець Іван, пані Параскева.
Однослівні іменування називають
звичайних дівчат та хлопців, наприклад: Сьогодні
Зося не захотіла зі мною бавитися. Зіна й Гриць, діти
православного священика...
[2, с. 12]. Імена Зіна, Гриць та Галя виконують соціальнозначущу функцію, оскільки
вони являються дітьми священника. Галя, помічниця, приходить тричі на
тиждень... [2, с. 13]. Антропонім Галя має також соціальнозначущу функцію
тому, що вона помічниця у родині.
Літературно-художні антропоніми, на відміну від
офіційних іменувань, можуть набувати характеристичних чи емоційно-оцінних
конотацій, наприклад: Помічник Петрусь
заводить коней [2,
с. 9].
До
антропонімів польського походження відносяться: Рафал та Пауліна Бжезовські, Мечислав, Ґражина, вони є поліфункційними антропонімами, оскільки
крім номінативної, виконують ще й
характеристичну та локалізаційну функції.
Родина, що прихистила єврейську дівчину – поляки, у яких прізвище – Бжезовські. Жінку звати Пауліна
Бжезовська. А її чоловіка –
Рафал. У них є малий син, Мечислав. Рафал і Пауліна
– християни, поляки [2, с. 32]. Проте,
не зважаючи на польське прізвище, ім’я Рафал – це чоловіче
особове ім'я біблійного походження від єврейського Рафаель
[4, с. 94]. Ґражина – це нове польське ім’я головної
героїні Естер для безпечного життя: Тебе
буде звати Ґражина [2, с. 33].
Засобами творення
просторової та часової локалізації є також ім’я відомої англійської письменниці, археологині Гертруди
Белл – запозичене: нім.
Gertrud, Gertrude; дек. ger – спис і двн. trut –
сильний, міцний [4, с. 131]: Тато знає, що я мрію стати археологом,
як Гертруда Белл [2, с. 10].
У творі Н. Гербіш «Ми
живемо на краю вулкана» велика кількість антропонімів мають номінативну
функцію. Інколи
літературно-художні антропоніми добираються згідно з існуючими традиціями
іменування представників певних професій, роду заняття тощо. Так, до служителя
культу додається індикатор-апелятив: отець Іван. На позначення шанобливого ставлення
до чоловіків та жінок
використовується індикатор пан/пані/міс: пан
Райценбаум, пані Пауліна, міс Ребека, пані Параскева.
Висновки
У творі Н. Гербіш «Ми
живемо на краю вулкана» власні імена виконують важливу роль у створенні
художнього образу Голокосту та його наслідків для єврейського народу. Антропоніми несуть в собі різні
семантичні, стилістичні, естетичні та ідеологічні значення, які відображають
історичну епоху, соціальний статус, національну приналежність, психологічні
риси, світоглядні позиції та долю персонажів. Власні імена є важливим елементом
композиції, характеризації, символіки та інтертекстуальності твору, який
відтворює складну і драматичну історію України в період Другої світової війни
та Голокосту. Таким чином, антропоніми є не просто номінативними одиницями, а
ефективним художнім засобом, який збагачує зміст, форму та виразність твору Н.
Гербіш.
1.Бока О. В. Власні імена як компресовані тексти-носії когнітивної інформації. Вісник СумДУ, 2008. (Серія «Філологія»). №1. С. 15–19.
2. Гербіш Н. Ми живемо на краю вулкана : книга. Портал, 2020. 64 с.
3. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. 2 вид. Київ: Академія, 2005. 368 с.
4. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей : словник / ред. В. М. Русанівський. НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. 3-тє вид. Київ : Наукова думка, 2005. 334 с.
Добрий день! Дякую за таку ґрунтовну доповідь! Скажіть, будь ласка, чи є у книзі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» топоніми? Якщо є, то які типи?
ВідповістиВидалитиДобрий день, Маріє! Дякую за запитання! Так, у книзі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» уживаються назви реальних географічних об’єктів. Топонімійна система твору не розгалужена, а кількість назв забезпечується частотністю окремих одиниць. Отже, на основі аналізу твору виявлено такі типи топонімів, як-от: астіоніми (Львів, Відень, Цюрих, Варшава, Збараж, Тернопіль, Нью-Йорк), хороніми (Німеччина, Америка) та ойконім (село Луб’янки). топоніми. Географічні назви як компоненти художнього тексту, насамперед, забезпечують реальність відтворення певних подій, тобто реалізують їх топонімійне значення, водночас визначають певний простір, у якому триває розповідь та діють головні й другорядні герої, дають відповіді на питання: де та коли відбувалася дія.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити