Алієва Ельза, Ніколаєнко Валентина ХУДОЖНЄ ЗОБРАЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ У ТВОРІ Г. ПАГУТЯК «ПОТОНУЛА ДУША»

 

Алієва Е. Е.

студентка 2-го курсу,

Ніколаєнко В. М. к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

ХУДОЖНЄ ЗОБРАЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ У ТВОРІ  Г. ПАГУТЯК «ПОТОНУЛА ДУША»

          Сучасна література, як відображення глибоких аспектів людського існування, завжди визначається великою різноманітністю тем. Одним із ключових мотивів, який постійно привертає увагу читачів та дослідників, є мотив соціальної й психологічної кризи, яку переживає людина. У цьому контексті творчість Г. Пагутяк, зокрема її твір «Потонула душа», є науково продуктивним об’єктом літературного дослідження. Окрім того, незважаючи на високий рівень частоти включення творчості Г. Пагутяк до предмета наукових розвідок В. Агеєвої, М. Жулинського, О. Корабльової, Р. Мовчан, Є. Нахліка, В. Панченка, А. Соколової та інших, твір «Потонула душа», у задекларованому аспекті не аналізувався раніше, що робить це дослідження актуальним.

          Оповідання Г. Пагутяк «Потонула душа» розкриває трагічну долю персонажів, які опинилися в умовах психологічної та соціокультурної кризи. Сюжет твору витканий навколо образу села, що втратило свою колишню славу та життєрадісність. Авторка детально описує занедбаний рустикальний простір: розвалені будівлі та руїни минулого, створюють атмосферу втрати традицій, пам’яті, зв’язку з соціумом.

Головні персонажі твору – беззуба мати та два сини (один із яких каліка), глибоко самотні люди, стан котрих і є наслідком деструктивних змін, що відбуваються в селі. Їхня безпомічність є метафорою відокремлення від навколишнього світу.

Старший син, «піший ходак» [1], прибившись додому, повідомляє матері  про свою близьку смерть. Утішаючи неньку, він лишає в спадок їй і немічному братові свої картини, зокрема й ту, на якій зображено значну частину односельців: «старі й малі стоять поруч, а дехто з тих, що намальований живим, нині спочиває в землі» [1]

Затуркана мати, у якої на руках «доросла безпомічна дитина» [1], не розуміючи цінності свого спадку, не надто переймається ним: що пороздавала добрий людям, які цікавилися мистецтвом, чимось закрила дах, котрий тік, під час дощів тощо: «– Я знаю, що у вас має бути ще одна картина… – Нема, нема! Усі забрали ще того разу – Може, ви нею якусь дірку затулили? – Не пам’ятаю, може, затулила. Нема господаря в хаті, то й дах тече» [1]. Їхня хата руйнується, лагодити немає кому й за що.

Відчуття відірваності героїв від соціуму окрім усього поглиблюється завдяки відтворенню пустки, на яку перетворюється село: «Повно порожніх хат, і стежки до них позаростали, і вікна зогнили» [1]. Використання елементів візуалізації запустілих будівель допомагає письменниці тонше передати глибину відчуття порожнечі. Кожна залишена хата є не лише свідченням, а й свідком руйнівних процесів, які стосуються як матеріального, так і духовного рівнів села та його мешканців.

Тяглість руйнівних процесів передається завдяки спогаду про білу церковку: «Удень на горі колись мліла біла церковка. Низом йшла жіночка з головкою капусти, сіла відпочити. Обернулась – згадала, що нема церковки: ще до війни розвалили» [1]. Йдеться не лише про зруйнований храм, а й про втрату спокою, віри у вищі сили, у майбутнє. Відтворення стану занедбаного житла («У хаті – нечистий дух, закаляні стіни, давно нефарбована підлога» [1]) допомагає авторці передати весь безмір фізичної порожнечі села, і душевної пустки тих, хто залишився в ньому, яка увічнена сином-художником у одній із картин: «…На краю чорного поля стоїть хлопець у вишитій сорочці й синіх штанях, а за ним маленька хатка з живим вогнем у печі. Можна й довіку не вийти з цієї порожнечі й самотності» [1].

Оповідання «Потонула душа» Г. Пагутяк пронизане варіаціями зображення психологічної та соціокультурної кризи особистості, які руйнують здатність людини відчувати повноту життя. Завдяки описам пустки: занедбаних і розвалених сільських хат, авторка передає атмосферу безнадії, яка передує зникненню людей, села.

Література

1.   Пагутяк Г. Потонула душа. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3539 (дата звернення: 09.12.2023).