Якубовська Марія, Даньшова Валентина СИСТЕМНЕ КУЛЬТУРОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ Н. ЗБОРОВСЬКОЇ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ПАРАДИГМИ СУЧАСНОСТІ

 

Якубовська М. С.

к. філол. наук, доцент  

Українська академія друкарства

Даньшова В. О.

викладач

ДВНЗ «Київський механіко-технологічний фаховий коледж»

 

СИСТЕМНЕ КУЛЬТУРОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ Н. ЗБОРОВСЬКОЇ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ПАРАДИГМИ СУЧАСНОСТІ

За концептуальними баченнями Ніли Зборовської, людина, яка постала в епіцентрі художньої творчості кращих взірців мистецтва, у тому числі й літератури як художньої візії світу, є альфою і омегою людського буття. Людиноцентричність дослідниці стала наріжним каменем гуманітарної методології ХХ століття. 

На рубежі епох, тисячоліть, століть, коли посилюються деструктивні елементи в суспільному поступі, людство, шукаючи вихід із загальної кризи, яка охопила всі сфери буття, укотре звертається до літератури як духовно-синенергетичної підвалини найрізноманітніших форм сучасного буття людини та суспільства. Унікальність кожної людської індивідуальності є підгрунтям  модерного культурологічного мислення, започаткованого і утверджуваного Нілою Зборовською.

Система структурної аксіологічної парадигми вимагає творення культурологічних орієнтирів у кожну окремо визначену епоху. Є системні цінності, які залишаються актуальними на багато століть, а є такі, що набувають найбільшої актуальності в певний період. Аксіологічна складова виступає важливим чинником у формуванні системного мислення Н. Зборовської, яке закладало основи психоаналізу у сучасному архетипі буття людини. Є вічні цінності, які залишаються актуальними в будь-який період життя людини, – добро, милосердя, активність, творчість, взаємодопомога. Але на певному історичному шляху розвитку окремі риси набувають особливої актуальності. Відображення як необхідна складова кінцевої мети діяльності полягає у досягненні впливу, у якому і трансформуються інформаційна, пізнавальна функції, які не можуть реалізуватися поза методом переконання.

Сучасна культурологія, користуючись засобами логічних переконань, використовує в системі своїх інноваційних пошуків найважливіші факти історичного поступу, які стали знаковими в розвитку лс мислительної діяльності становить основу творення культурологічної парадигми сучасності. У науково-практичній діяльності письменик вивчає шляхи вивчення й упровадження духовних цінностей.

У вертикальному зрізі буття минуле, майбутнє й сучасне ідуть обіруч, оскільки своїми вчинками й думками у сьогоденні ми моделюємо майбутнє. Такий причинно-наслідковий зв’язок вивчається у різноплановому часово-просторовому вимірі.

За переконанням Ніли Зборовської, письменник, починаючи з давнини, створює духовний образ людства. Загальні закони цивілізаційного розвитку підпорядковують собі як розвиток особистості, так і розвиток держави, нації. Таким чином, філософія буття постає філософією світу, а пошук гармонії буття – синонімом краси людської індивідуальності.

Час в оновленому культурологічному просторі виступає не застиглою субстанцією. Він нашаровується етичними й естетичними пластами, а відтак є можливим повернення з минулого в майбутнє та навпаки. Одночасна особистісна присутність, коли думка має матеріальну силу, відображується в системному вимірі дійсності, буття та діяння.

Система квантового мислення творить нові асоціативні зв'язки на стикові традиційних наук, торуючи шлях не лише для народження нових галузей, а і для інноваційних напрямів у наукових дослідженнях сучасності. Методологія психоаналізу, утверджена у працях Ніли Зборовської, творила систему новітнього мислення, коли через призму літературознавчого начала, проєктувалися вектори  духовного розвитку людини, а відтак і людства. Література як різновид мистецького осягнення дійсності, яка вийшла з низин філософії, у дослідженнях Н. Зборовської повертається у своє лоно, передбачаючи розвиток людства, включаючи у мисленнєву діяльність інтуїцію, прогностичне передбачення, створюючи умови для якісного оновлення системного синерґетичного мислення сучасності.

Методом синенерґетики, яким активно послугувалася у своїх дослідженнях Н. Зборовська, на даний час дозволяє не лише систематизувати мислення, а й включати нові моделі творення системного культурологічного коду сучасного буття, без яких не можна створити по- внокровної картини світу. Людство постійно виходить за межу своїх традиційних можливостей, починаючи нові відліки часу.

У наукових дослідженнях Ніли Зборовської література стає вагомою ча- стиною наукового пізнання, яка дозволяє пояснити будь-яке наукове явище у світі багатовимірності зв'язків і водночас стати основоюДослідниця доводить, що міра істинності наукового знання залежить від наявної гносеологічної ситуації і чіткості методологічних установок.

Система творення інноваційної культурологічної парадигми су- часності – завдання духовної культури нашої доби, яка пов'язана із системним розвитком гуманізації та гуманітаризації. Ніла Зборовська  доводить, що духовно-екзистенційні процеси потребують постійного вивчення, адже в системі цих зв’язків вимальовуються загальні тенденції розвитку людства.

Н. Зборовська доводить, що факт щільної взаємодії, взаємообумовленості науки і мистецтва незаперечний. Останнє продукує інтуїтивні спалахи і прозріння, значення яких важко переоцінити; хоча самі по собі вони не можуть замінити системи наукового пізнання світу. Тільки в діалектичній єдності наукової і мистецької пізнавальних систем формується культурологічний простір. Особистість визначає хід історії, долю людства і бере на себе відповідальність.

Науковий доробок Н. Зборовської, її стиль наукового мислення – як найточніший образ власної душі, випромінює ту високу життєствердну енергію, якою наділяє її віра у всеперемагаючу силу любові. Часто поетика її досліджень продукує амбівалентні образи, що надає простір потенційній варіативності сприйняття образу. Авторка спрямовує свою творчу енергію не тільки на реконструкцію міфу світового поступу, а й на його деміфологізацію.

Висока психологічна концентрація досліджень Н. Зборовської вибудовує детермінований ряд: гріх – пошук – страх – надія – перемога.  Кожен із цих смислових концентрів несе глибоке та емоційне навантаження, що створює високу художньо-емоційну напругу, надає право відкритого діалогу.

Дослідниця прокладає філософсько-естетичний місток між свободою особистості, свободою творчості і свободою людської індивідуальності. За її інтерпретацією, саме свобода творчості є тим містком, який прокладає шлях від свободи особистості до свободи вияву творчого «я». Тому невипадково у дослідженнях Н. Зборовської одним із найвищих асоціативних рядів стає асоціативний ряд із вершиною «свобода», яка реалізується через систему моральних цінностей.  

У дослідженнях Н. Зборовської звучить голос імперативу, аксіоматичного утвердження слова і заперечення всілякого безпрецедентного цинізму та манкуртства. Монологічна та діалогічна сутність досліджень Н. Зборовської розкривають тривання людської душі як високої сутності буття.

Аналіз архетипу досліджень Н. Зборовської переконливо доводить, що на рубежі XX–XXІ ст. очевидною стає криза реалізму, насамперед його натуралiстичних модифiкацiй, обґрунтовуваних естетичними теоріями, суть яких знайшла оптимальне  вираження у формулі «відображення життя у формах самого життя», i пов'язаних iз статичним рацiоналiзмом у фiлософiї. Їх витiсняють активнiшi способи оформлення, зумовлені переважанням динамiчного ідеалізму, представники якого вважають людську волю першоосновою і творцем дійсності. 

Формують діалогічний ряд своїх досліджень, Н. Зборовська переймає ряд традицiйних мотивiв, у якій протиставляється поетична одухотворенiсть i буденнiсть, утверджується нестримне прагнення людини до краси, свiтла, осягнення духу, розкривається трагiзм духовної самотності ідеології на новому екзистенційному рівні.

Система наукового мисленння Н. Зборовської доводить, що істина принципово не вміщується в одну свідомість, вона народжується в діалогічній зустрічі кількох свідомостей.  Смисл кожної культури, за її переконанням, потенційно нескінченний, проте він актуалізується лише від зіткнення з іншим смислом. І навіть на межі різних культур уможливлюється свідомість і самосвідомість літератури як вихід за межі власного досвіду. Але доконечною умовою будь-якої культурологічної дії  є «орієнтація на інших». Рух нашого життя, а отже й культури, за висловом X. Ортеги-і-Гасета, є "рух нашого життя до інших».    

Дослідження Н. Зборовської є своєрідною мозаїкою, зразком інтертекстуальності, де «сильний» монологічний дискурс домінує над «слабшим», діалогічним. Естетизм – осердя платформи дослідниці та її «діалогізму зі світом». Артистизм стає найприкметнішою тенденцією культурної свідомості новонародженої епохи.  Концепція діалогу зі світом, утверджена у дослідженнях Н. Зборовської по суті є культурфілософською концепцією.

Література, за переконанням дослідниці, як головний вид мистецького осмислення дійсності стає визначальним чинником у формуванні особистості нашого сучасника. Талановите літературне слово примушує не лише задумуватися над смислом життя, а і працювати на оновлення духовної парадигми суспільства.

Знаковий код досліджень Н. Зборовської – це думка, народжена як поетичний образ, тому «софійність» і художність роз’єднати неможливо. Це думка про власні унікальні розмисли і почуття, візії і трансцендентні переживання, дрібниці побуту і віру, що зачіпає загальні таємниці буття, однаково важливі для всіх.  У її долслідженнях діалог зі світом провадиться через сюжет-символ, що повертає нас то до таємниці народження всього живого, до символів життя і смерті, добра чи зла і обов’язково – безсмертя, добротворчості людини.   

Таким чином, можемо стверджувати, що наукова діяльність Ніли Зборовської перерослала рамки традиційної філологічної науки, утверджуючи нову систему інноваційного культурологічного мислення епохи; постійно доводячи, що система творення інноваційної культурологічної парадигми сучасності – завдання духовної культури нашої доби, яка пов'язана з розвитком гуманізації та гуманітаризації.

Література

1. Бех І. Особистість у просторі духовного розвитку : навч. посібник. Київ : Академвидав, 2012. 218 с.

2. Бех І. Вибрані наукові праці. Виховання особистості 6 у 2 т. Т. 1. Чернівці : Букрек, 2015. 840 с.

3. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. Київ : Академвидав, 2003. 256 с.

4. Зборовська Н. Українська реконкіста. Анти-роман. Тернопіль : Джура, 2003. 234 с.

5. Зборовська Н. Код української літератури. Київ : Академвидав, 346 с.