Бігдай Дмитро САД ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В ТВОРАХ Т. ШЕВЧЕНКА

 

Бігдай Д.О.

студент 3 курсу

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, м. Київ

Наук. кер.: Величковська Ю. Ф., к. філол. наук.

 

САД ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В ТВОРАХ Т. ШЕВЧЕНКА 

Українська природа завжди відігравала важливу роль у творчості Тараса Шевченка, відтворюючи національну ідентичність та духовність українського народу. Одним із найяскравіших символів у творах великого поета є образ саду, який він використовував як метафору рідної землі та виразника національного відображення. У цій розвідці ми розглянемо, як сад стає не лише елементом природи, але й символом української душі та ідентичності у творчості Тараса Шевченка.

Вірш «Садок вишневий коло хати...» Тараса Григоровича Шевченка є витоком образної майстерності та символізму, які глибоко вплетені в традиційну українську поезію. Розглянемо деякі аспекти образності в цьому вірші. У ньому змальовано поетичний пейзаж ідеального сільського життя, де взаємозв'язок між садом і хатою представлений як невід'ємна та нероздільна частина щасливого українського сімейного життя. Також відтворено образ привітної хати, огорнутої вишнями, як символом родинної теплоти та єдності з природою. Сад, навколо якого кружляє веселий шум, і хата, в якій відбувається повсякденне життя, взаємодіють, створюючи атмосферу благополуччя та гармонії. Відчуття спокою та повноти життя, що випромінюють обидві складові, утілюють ідеал та цінності української родини, підкреслюючи важливість тісного зв'язку з природою та власним домом у традиційній культурі.

Аналізуючи вірш «Ми вкупочці колись росли», а саме уривок

«Садочок темний, а в садочку

Лежать собі у холодочку,

Мов у раю, мої старі» [1, с. 465],

визначимо наступне: образ старших людей, які відпочивають в садочку, має глибокий поетичний зміст. Це зображення може викликати асоціації із станом спокою, безпеки та навіть затишку. Картина, де відпочивають «мої старі», викликає атмосферу Раю – місця щасливого та спокійного відпочинку. Порівняння з Раєм підсилює враження невинності цього місця. Вислів «мої старі» не лише асоціюється з відпочинком, а й надає образу глибини, викликаючи відчуття ностальгії та родинного зв'язку.

Водночас нодмінним атрибутом раю залишається садочок:

«Або над Стіксом, у раю,

Неначе над Дніпром широким,

В гаю – предвічному гаю,

Поставлю хаточку, садочок

Кругом хатини насаджу» [1, с. 580].

Сад, в якому знаходять свою останню домівку перші покоління українців, стає символом сполучення з природою та вічністю. Тому в поезіях Шевченка сад інколи постає не лише райським куточком, а й місцем вічного спочинку, де сховалися покоління, пов’язані з українською землею невмирущою спорідненістю. Аналізуючи цю тему, можна прийти до висновку, що образ саду в контексті могил підсилює відчуття зв’язку з природою, традиціями та вірністю своєму корінню. Так у Тараса Шевченка сад стає не лише раєм на землі, а й місцем, де жива й мертва природа зливаються в одне ціле й символізують вічність душ і тіл, злитих із батьківщиною: 

«А в неділю

Або в яке свято

Бере святий псалтир в руки

Та й іде читати

У садочок.  У садочку

Та у холодочку

Катерину поховали» [1, с. 342].

У творчості Тараса Шевченка семантика саду в контексті земного кохання набула особливого й значного розширення. Слід підкреслити, що таке значення саду було досить новаторським для тогочасної української літератури. Тут яскраво простежується народний вплив, про що свідчить творчість автора. У творчості Шевченка сад стає не лише символом природи чи втіленням раю, а й простором, у якому розкривається інтимна сутність кохання, де глибоко пов’язані почуття, емоції та культурний контекст:

«За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову,

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі…» [1, с. 48].

Завершуючи цю думку, слід відзначити, що у творчості Тараса Шевченка сад набуває особливого й значущого розширення, осмислюючи його як простір, що відкриває інтимну сутність кохання. Поетична інтерпретація саду стала новаторською для свого часу в українській літературі, вказуючи на глибокий вплив народної культури на творчість Т. Шевченка.

У вищезазначеному вірші простежується жага до висловлення почуттів через образ саду – вишневого саду зеленого. Цей сад не тільки стає символом природи та раю, але й створює атмосферу, в якій розкриваються глибокі почуття та емоції кохання. Шевченко використовує образ саду, щоб передати не лише зовнішню красу природи, а й витонченість, ласку та еротичний підтекст інтимного стосунку.

Отже, сад у творах Т. Шевченка не лише прекрасний куточок природи, але й символ щасливого та злагодженого сімейного життя. Поет малює ідеальний образ сільської місцевості, де сад виступає не лише як знак благополуччя, але й символізує єдність родини та глибокий зв'язок з природою.

У творчості Т. Шевченка образ саду перетинає межі природного опису, стаючи метафорою для різноманітних аспектів життя, виражаючи родинне тепло та вічний спокій. Цей образ надає творам митця глибокого культурного контексту та відображає внутрішній світ поета, його відчуття гармонії в українській дійсності.

Література

1. Шевченко Т. Кобзар. 1985.  624 с.