Кобилко Наталія ОБРАЗ САДІВНИКА В ТРИЛЕРІ П. КУЛАКОВОЇ «КОРСО»

 

Кобилко Н. А.

к. філол. н., доцент

Харківський національний університет внутрішніх справ

 

ОБРАЗ САДІВНИКА В ТРИЛЕРІ П. КУЛАКОВОЇ «КОРСО»

 

У літературному процесі ХХІ століття особливе місце належить трилеру – специфічному жанру з погляду його композиційних особливостей і впливу на читача. У 2014 році світ побачив роман Поліни Кулакової «Я пам’ятатиму твоє обличчя», який вважається одним із перших трилерів сучасної української літератури. Відтоді письменниця працює в цьому популярному жанрі. На сьогодні у творчому доробку Поліни Кулакової шість трилерів: «Я пам’ятатиму твоє обличчя» (2014), «Корсо» (2017), «Дівчина, яку ми вбили» (2019), «Усі їхні демони» (2020), «Проти ночі» (2022), «Ти не впізнаєш мене» (2024). Авторка так пояснює обраний жанр: «…я пишу те, що мені подобається читати. Я страшенно люблю книги з напруженим динамічним сюжетом, люблю розплутувати таємниці та отримувати дозу адреналіну під час читання» [2].

  На думку Поліни Кулакової, крім заплутаного сюжету, роман повинен порушувати важливі суспільні проблеми, читач має над чимось задуматися. У житті людини є чимало ситуацій, які штовхають її до злочину, тому варто розібратися, що змусило особу обрати темну сторону своєї суті.

Роман «Корсо» – гостросюжетний трилер, в основі якого лежить розповідь про вбивства жінок серійним маніяком у невеликому містечку Добролів. Головною героїнею твору є молода дівчина Єва, життєві стежки якої перетинаються із Сергієм (Садівником). На нашу думку, до цього авторка вдається невипадково. Вона висуває тезу: «Темрява присутня в кожному з нас. Важливо не впускати в своє життя тих, хто може цю темряву пробудити й витягнути на поверхню, затуливши собою сонце» [1, с. 228]. У романі Поліна Кулакова також розмірковує над життєвими обставинами, які впливають на вчинки головних героїв.

Композиція трилеру складається з трьох основних елементів: 1) скоєння персонажем злочину; 2) боротьба позитивного героя зі злом; 3) покарання злочинця. У своїх творах письменниця дотримується принципу «економної» зав’язки, яку поміщає в пролог. Із перших сторінок читач не просто потрапляє у вир подій, а він зіштовхується зі злом: «А вже за кілька годин світанок замінить ніч на день, як він сьогодні вночі замінив життя на смерть» [1, с. 9]. Зміщений хронотоп лише загострює відчуття реципієнта.

Варто зазначити, що художній простір у романі «Корсо» окреслений локусом кладовища. Проте воно незвичне: це сад, а кожна квітка в ньому – убита жінка. «Земля поросла травою, лопухами, кропивою й поодинокими садовими квітами. Останні було геть дико бачити на тлі бур’янів» [1, с. 150]. Звідси й дивне ім’я головного героя – Садівник. У творі Поліна Кулакова використовує біблійні алюзії: темна сторона людини – це зерно, посіяне Каїном, що проростає з покоління в покоління; після кожного вбивства злочинець звертається до Бога, шукаючи його схвалення; сад маніяка натяк на біблійний сад. Цікавим із цього погляду є і вибір жертв, адже ними стають жінки, які у своєму житті не дотримуються моральних принципів. Незважаючи на те, що трилеру властивий чіткий поділ на світле й темне, добро і зло, в образі Садівника ми спостерігаємо внутрішнє роздвоєння: убиваючи, він робить суспільство чистішим.

Слідуючи канонам жанру, авторка ділить роман на розділи, які обриваються на найцікавіших моментах і змінюють фокус сприйняття реципієнта. Зображуючи події, письменниця вдається до хронологічної непослідовності, тому прикметно, що розлогі роздуми персонажів чергуються з вкрапленнями їхніх спогадів із дитинства. У трилері «Корсо» спогади Сергія пояснюють його жорстоку поведінку. Учені вважають, що психологічні травми й душевні розлади мають підґрунтя в дитинстві, і на сторінках роману читач це простежує. «Усе ж часом він замислювався, як би склалося його життя, якби мама була інакшою? Можливо, якби він мав гідний приклад для наслідування, він би став іншим? Може, якби вона не вирушила добровільно на прогулянку на той світ, він виріс би звичайним парубком?» [1, с. 31]. Протягом усього життя Сергій звинувачував матір, а своїми жертвами обирав жінок і дівчат, схожих на неї. Боротьба головного героя з внутрішнім ворогом, тобто своїми фобіями та страхами, призводить до одержимості. Кожне вбивство він ретельно планує, спостерігає за жертвою й для кожної обирає індивідуальну квітку. Садівник хотів, щоб мозолі на його долонях якомога довше нагадували про скоєний злочин. На нашу думку, Поліна Кулакова невипадково подає і дитячі спогади Єви, адже із Сергієм вона мала багато спільного. Можливо, це й стало причиною того, що дівчина починає вірити в розкаяння Садівника. Таким чином, ми підходимо до основної тези роману: «Темрява – у кожному з нас».

У трилері «Корсо» сюжет розгортається повільно, а напруга в читача зростає. Герой-убивця, на перший погляд, намагається відновити моральні принципи суспільства, проте, заглиблюючись у його свідомість, ми розуміємо, що це його внутрішня боротьба, спроба довести світу свою значущість. Зрештою основні страхи Сергія виявляються сильнішими за нього, а єдиним порятунком стає каяття перед Євою.

Отже, образ Садівника в трилері Поліни Кулакової «Корсо» досить суперечливий, адже, з одного боку, він маніяк-убивця, який ретельно планує злочини, позбавлений жалю до обраних жертв, а з іншого – слабка людина, яка намагається втекти від свого минулого. Глибину твору допомагають зрозуміти розлогі діалоги Сергія та Єви, спогади з дитинства, біблійні образи-символи. Оскільки роман має риси психологічної прози, то основний конфлікт розгортається у свідомості героя-злочинця під впливом страху бути неприйнятим у суспільстві.

Література

1. Кулакова П. Корсо. Брустурів: Дискурсус, 2020. 232 с.

2. Поліна Кулакова: «Я пишу те, що мені подобається читати» / розмовляла М. Зеленюк. URL: https://blog.yakaboo.ua/polina-kulakova-ya-pyshu-te-shcho-meni-podobayetsya-chytaty/ (дата звернення: 29.01.2024).