Овсяницька Ганна КАССАНДРА В ОДНОЙМЕННИХ ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ І ГУРТУ «THEATRE OF TRAGEDY»: ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ РЕЦЕПЦІЇ ОБРАЗУ

 

Овсяницька Г. В.

магістр філології

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

 

КАССАНДРА В ОДНОЙМЕННИХ ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ І ГУРТУ «THEATRE OF TRAGEDY»: ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ РЕЦЕПЦІЇ ОБРАЗУ

 

Давньогрецьким міфічним сюжетам приділено чи не найбільше уваги у європейській літературі. В епоху Модернізму, внаслідок формування таких мистецьких напрямків як неокласицизм, неоромантизм, відбувається переосмислення античних сюжетів із акцентуацією на проблемах, не порушуваних раніше. Одним із найбільш загадкових образів давньогрецької міфології є образ віщунки Кассандри, що передбачила загибель Трої, але в чиї пророцтва ніхто не вірив. В українській літературі до цього образу звернулася Леся Українка в однойменній драматичній поемі, розвивши концептуальне сприйняття – через розширення і поглиблення проблемного кола, в центрі якого опинилася героїня. Гендерні, культурологічні, компаративні та інші аспекти драматичної поеми досліджували В. Агеєва, П. Бондарчук, О. Забужко, Н. Зборовська, С. Кочерга, І. Спатар, В. Ржевська та ін.. 

У пісенній творчості до образу троянської пророчиці звернулися учасники норвезького гурту «Theatre of Tragedy», у чиєму творі можна спостерегти зміщення акцентів у бік загострення екзистенційного конфлікту героїні. Специфіка проблематики щодо висвітлення образу пророчиці є ланкою, що уможливлює символічний «діалог» текстів – драматичного і пісенного, зумовлює їхнє взаємне доповнення на рівні ідей та сюжетів. Прикметно, що Леся Українка була обізнана із творами світової літератури, зокрема – ознайомлена творчістю норвезького драматурга Г. Ібсена (та його послідовників – Б. Шоу, М. Метерлінка та ін.), що дав початок новій європейській драмі, окресленій як драма ідей. Можна припустити, що конфлікт, окреслений у «Кассандрі», сформувався на основі вивчення письменницею світової літератури. Творчість Лесі Українки охарактеризована всебічно, але залишаються перспективними дослідження змістовних паралелей її текстів між інтермедіальними та різножанровими утвореннями у межах літератури, з урахуванням символічного та культурологічного контексту. Можна припустити, що специфіка висвітлення діалектики буття, окресленої в драмах Г. Ібсена та його послідовників, була запозичена учасниками гурту «Theatre of Tragedy» як концептуальний стрижень, зумовлений позачасовою онтологічною єдністю. Античне ядро є кластером смислів, що поєднує ідейні потенціали драматичної поеми і пісні, зумовлює їх поєднання в одній смисловій точці через першоджерело, яким є давньогрецький міф, на основі якого виходимо на інтерпретацію спільних параметрів. Це зумовлює актуальність дослідження, у якому розкривалися б екзистенційні параметри образу троянської пророчиці у драмі Лесі Українки «Кассандра» (1907) і в пісні «Cassandra» (з альбому «Aégis», 1998) норвезького гурту «Theatre of Tragedy» у компаративному аспекті. Мета розвідки – розкрити особливості рецепції міфологічного образу у творчості письменниці і колективу з кута зору екзистенційної проблематики.

Однойменна драма Лесі Українки виокремлюється з числа інших творів, присвячених Кассандрі, тим, що цей твір варто характеризувати насамперед як драму ідей. Впадає в око і сама специфіка діалогів героїв твору: конфлікт повністю перенесений авторкою у сферу вербального, по-сократівськи діалектичного. Таким способом, дія, пов’язана безпосередньо з Троянською війною і битвами в її часопросторових межах, є фоном, посеред якого розгортається драма смислів.

Особливість пісні гурту «Theatre of Tragedy» в тому, що її смислова структура великою мірою базується на роздумах, що зумовлює як ідейну, так і формальну своєрідність твору – ліро-епічне поєднання наративу і медитативності. Ліричний суб’єкт ставить відкриті запитання, і – намагається самостійно дати на них відповідь. Леся Українка у своєму творі не подає жодної згадки про передумови виникнення в Кассандри здатності віщувати, хіба що в переліку дійових осіб зазначає: дочка Троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона [2, с. 9].  У пісні «Theatre of Tragedy» історія стосунків Кассандри з божеством є стрижневою: «He gave to her, yet tenfold claim’d in return – She hath no life but the one he for her wrought; Proffer’d to her his wauking heart – she turn’d it down, Riposted with a tell-tale lore of lies and scorn» [3], інакше – конфлікт у пісні стосується, на перший погляд, взаємин чоловіка і жінки, і пов’язаних з ним проблем брехні і довіри, нерозділеної любові, жіночої брехні і жорстокості – за уявленнями патріархального суспільства і, відповідно, –  виплеканими канонами про жіночу поведінку тощо, але при іншому прочитанні розкривається рівень, де йдеться про межову ситуацію вибору з безвиході – задля уникнення героїнею ментально-ціннісної шизофренії, себто – кореляції між не пов’язуваними протилежностями: буттям у рабстві принципів (вірності собі, духові, покликанню) і буттям у рабстві чоловіка, нехай і божества (згідно з міфом, почуття Аполлона стосувалися не любові, а пристрасті, притаманній більшою мірою земній людині). Інакше, відмова була сприйнята як виклик, кинутий не стільки як богові, скільки як чоловікові («Her naysay’ raught his heart» [3]), що, зрештою, не завадило Аполлонові скористатися прерогативою належності до сакрального простору: дар віщування був даний ним Кассандрі як прокляття. Таким способом, образ пророчиці у пісні «Theatre of Tragedy» набуває романтичних конотацій в дусі раннього Дж. Байрона, чий демон кинув виклик Творцеві. Аналізуючи драму Лесі Українки, і В. Петров, і В. Агеєва (зокрема, дослідниця запропонувала прочитання твору у феміністичному ключі) недаремно відзначили прометеїзм Кассандри [1, с. 11, 20]. Але, на відміну від пісні, у драмі пророчиця протистоїть передовсім суспільству (принципи якого сформовані маскулінними персонажами – Геленом, Дефроїбом, Ономаєм та ін..) з його панівними звичаями, і саме воно карає її, виштовхуючи на маргінес. У пісні образ пророчиці змальований дещо в негативному ключі (візії є безумством, але – на думку Кассандри, і все це – відплата за брехню та зневагу, завдані Аполлонові), хоча, вибір героїні насправді є її єдиним можливим порятунком від духовної дезінтеграції: «She belied her own words, He thought her life save moreo’er scourge» [3]). Леся Українка, як автор, – на боці своєї героїні, позаяк вибір Кассандри був спрямований на відстоювання істини – того, що неможливо репресувати (жриця Аполлона вірна насамперед Мойрі – богині Долі, фактові буття вищого принципу як єдиного закону Всесвіту): «Кассандра: Але й сама я жінка, отже правду я можу бачити й невбрану» [2, с. 57]. У пісні героїня виштовхується на маргінес через невідповідність очікуванням патріархату, який насправді є імітацією божої волі, а тому не дивно, що у світі, окресленому в творі, Аполлонові дозволено зіграти чужу роль, тим самим – засвідчити свою всевладність. Зокрема, у пісні бог бере на себе місію еріній (богинь помсти, не-долі), що уособлюють темну сторону фатуму, який не полишає Кассандру: «He left her ne’er without his heart» [3] (можна припустити, що автори іронізують над образом не такого вже й «сонячного» божества, засліпленого самолюбством: «If he did grant, wherefore then did he not foresee, Belike egal as it to him might be?!» [3]). Трагедія Кассандри полягає якраз таки в нездатності роздвоюватися, себто бути не-собою. З цієї причини вона бачить правду як є. Але з точки зору суспільства, звиклого до світоглядного лицемірства, безумство пророчиці полягає в її духовній цілісності, невмінні і небажанні підлаштовуватися під суспільні запити: «Prophetess or fond? Tho’ her parle of truth: “I ken to-morrow – refell me if ye can!” Yet the kiss and breath – Apollo’s bane – Sёer of the future, not of twain, “Sicker!”, quoth Cassandra» [3]. Порівняймо зі словами героїні Лесі Українки, адресованими Геленові: «Кассандра: Не говори мені про гнучкість плаза, для мене то не мудрість, а гидота» [2, с. 58]. Трагедія Кассандри невіддільна від трагедії суспільства, що не готове сприйняти правду і потребує її замінника: «Андромаха: Доволі з нас уже твоєї правди, зловісної, згубливої, так дай же нам хоч неправдою пожить в надії» [2, с. 55]. Якщо у пісні недолею Кассандри намагається скористатися Аполлон, то у драмі це робить Ономай («Кассандра: Як можеш ти мене бажать за жінку? Ти ж бачиш, я душею не твоя. Ономай: Як буде мій сей стан, і сії очі, і сі уста, вся горда пишна постать, то де ж із них подінеться душа?» [2, с. 47]), але разом із тим лідійський цар зазіхає паралельно і на Трою. Репліка пророчиці ніби увиразнює мотивацію зробленого нею вибору, при чому – в обох творах: «Кассандра: Не полюблю того, хто так підступно скористав з нашої недолі» [2, с. 50].

Отже, якщо для Кассандри у пісні гурту «Theatre of Tragedy», в пріоритеті – збереження душі через вірність особистісному призначенню жриці, нехай – і через конфронтацію з божеством,  то для героїні Лесі Українки відіграє роль насамперед вірність принципам Духу, що є невіддільним від принципів існування Всесвіту, чулого до фальші. В обох творах неправда профанного світу пов’язується із патріархальними тенденціями домінування – із владою, що репресує істину. Свобода вибору покладає на героїню тягар вигнання. Але ні суспільство, ні розгніваний бог не можуть вповні заглушити її голос – голос жінки, що відмовилася бути об’єктом і жертвою.

 

Література

1. Агеєва В. Проблема комунікативного розриву в драматичній поемі «Кассандра». Наукові записки. Том 9. Спеціальний випуск: у двох частинах. Частина 1. Національний університет «Києво-Могилянська академія», 1999. С. 11 – 21.

2. Українка Л. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 2. Драматичні твори (1907 – 1908). Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021. 424 с., 8 с. іл.

3. Theatre of Tragedy. Cassandra. Lyrics. URL: https://www.azlyrics.com/lyrics/theatreoftragedy/cassandra.html (дата звернення: 01.10.2023).