Майданюк Ю. О.,
магістрантка,
Вінницький державний педагогічний
університет імені Михайла Коцюбинського
Наук. кер. : Зелененька І. А. к. філол. н.
УКРАЇНЕЦЬ ЯК ПЕРСОНАЖ
(ЗА РОМАНОМ ВОЛОДИМИРА ЛИСА «СТОЛІТТЯ ЯКОВА»)
У дослідженні характерів українців, котрі були типовими
представниками селянства й містянства зламу століть, себто кінця ХІХ – початку
ХХ ст. та першої третини ХХ століття, ми відштовхуємося від того, що визначний
епік сучасності, хроніст Володоимир Лис, автор блискучої малої, середньої та великої
різножанрової прози, небезпідставно винзаний у наукових колах майстром сюжету та майстром хронотопу, опираємося на обґрунтовану позицію науковиці
Кривопишиної А. С. [4, 96-97].
Цікаво, що
Володимир Лис творить образ українця в так званій характерології парадоксів, на
тлі епохи, що починається розвалом імперій та супроводжується двома світовими
війнами й рядом менших, континентальних, у які були втягнені українці як
гарматне м'ясо, перебуваючи у критичних ситуаціях, на межі існування, перед
фатальним вибором – загинути від рук супротивника чи знищити його. Це видається
нам подібним до того, як пишуть інші відомі прозаїки, зокрема, йдеться про
романістів Василя Шкляра, Марію Матіос, Андрія Кокотюху.
Зауважимо, що
відома сучасна дослідниця історичної прози Віннічук А. П. [1, 299] наголошує на
універсальності матеріалу як художньо-історичних, так і історико-художніх романів
доби Незалежності, котрі, незалежно від глибини розкриття проблеми та історичної
достовірності, мають вельми чіткий вектор, а саме, на формування
стресостійкості реципієнта, на долання так званих травм, отриманих від
тоталітарної та посттоталоітарної криз.
Істoричне минуле
України, зокрема, найбуремніше – у периметрі ХХ століття, за слуговує на нові
форми переоссиислення й вiдoбраження, зокрема, через показ ментальності,
формування етноментальності українців, їхньої опірності в горнилі історичної
несправедливості. Найгострішою, звісно, є передача збройних конфліктів, якихось
конкретних баталій. І не кожний прозаїк може відтворити подібне.
Явити істроричне
минуле на тлі людських доль – вочевидь, чи не найцікавіше завдання для майстрів
сучасної романної прози. Це, на наше переконання, чи не наймайстерніше передали
у своїх, без перебільшення, епічних полотнах Вoлoдимир Лис («Стoлiття Якoва»), Марія
Матіос («Солодка Даруся»), Василь Шкляр (роман «Чорний ворон»), Андрiй Кoкoтюха
(«Червоний»); і те, що це не просто романні твори, а полотна, відзначила дослідниця
Зелененька І. А. [3, 502], [2, 429], опираючись на масштабність зображуваного й живу
монументальність образів.
Саме Володимир
Лис чи найактивніше досліджує українські характери, ментальне та
етноментоальне, регіональне забарвлення вдачі своїх персонажів, а не лише
типові риси вдачі народу, що довго прагнув свободи й досягав її особливо
трагічно в периметрі ХХ століття, що дає зрозуміти сюжет роману зв’язку часів
«Століття Якова» та головний персонаж Яків Мех, зокрема.
Частина характеристик персонажів, незалежно від того, чи вони жіночі, чи
чоловічі, пов’язана з цікавим, насиченим, аж до деталей, описуванням діяльності
кожного, це і дії рефлективні, і ритуальні, і захисні, ініціації та процеси реагування
на ті чи ті події, у поєднанні з якимось фатальним результатом, незалежним від
людини, і народною мораллю.
Мовлення персонажів
роману «Століття Якова» Володимира Лиса багате на міркування, пересіяне цілісними
пареміями або ж фрагментами традиційних українських і, зосібна, волинських прислів’їв
та приказок, вітань і віншувань, прокльонів і порівнянь, прикмет і каламбурів, побажань
і благословень, загадок і легенд, дражнилок і порівнянь, окремі ритуальні слова
та репліки.
Також Володимир Лис часто-густо
використовує в творенні образів-персонажів натяки, символи та коди, нра що
вказує назва досліджуваного роману. Цікаво, що характеризуючи персонажів
рідкреалено як українців, письменник збагачує їхнє мовлення характеристиками,
близькими до того, як поводять себе у звуковідтворенні тварини та птахи, навіть
порівнює героїв із фауною, експресію персонажів – із явищами природи, зі зміною
станів в атмосфері, пір року (за традиційним для наших предків календарем) тощо,
гіперболізуючи, використовуючи літоту й алегорію.
Коли ж Володимир Лис
описує ворогів (режиму як ворога) українства та всього українського, а отже, -
європейського, то вдається до опису моральної виродкуватості, інакшості з
деформаціями людяності; автор наголошує на особливостях зовнішності та психіки
так, що увиразнює на цьому тлі національні риси українців як європейців, із
тяжінням до господарності, ощадливості, миролюбства, обрядодійств, поетичності
в житті та в побуті, любовності й родинності, що й потрібно було довести.
Література
1.
Віннічук А. П. Розвиток українського історичного
роману. Філологія: збірник наукових праць. Київ, 2009. С. 296-300.
2.
Зелененька І. А., Нечипоренко В. В.
Образотворчий потенціал порівнянь у романі Володимира Лиса «Століття Якова». //
RESULTS OF MODERN SCIENTIFIC RESEARCH AND DEVELOPMENT. RESEARCH AND
DEVELOPMENT. Proceedings of I International Scientific and Practical Conference
Madrid, Spain. 2021. С.429-435.
3.
Зелененька І. А., Плоскіна І. В.
Художнє порівняння як специфічна форма трансляції історії в романів Василя
Шкляра «Чорний ворон» // THE WORLD OF SCIENCE AND INNOVATION Abstracts of VII
International Scientific and Practical Conference. London, United Kingdom 10-12
February 2021. London, 2021. С. 502-511.
4.
Кривопишина А. С. Поетика жанру сучасного
історичного роману (на матеріалі романів Василя Шкляра «Чорний ворон» та Володимира
Лиса «Століття Якова»). Spheres of culture: Journal of Philological,
Historical, Social and Media Communication, Political Science and Cultural
Studies. Lublin, 2013. Volume IV. P. 96 – 103.2013. С. 96−104.
5.
Лис В. Століття Якова: роман. Електронний режим доступу: http://www.e-reading-lib.com/bookreader.php/1008825/volodimir-lis-stolittya-yakova.html
Добрий день, Юліє! Дякую за цікаву розвідку! Як утілюються етнорегіональні особливості в образах Якова та Уляни?
ВідповістиВидалитиДобрий вечір! Дякую за запитання! Етнорегіональні особливості втілюються через мовлення, поведінку та обряди у яких вони беруть участь.
ВидалитиДобрий вечір, Юліє. Дякую за цікаву розвідку! Ви зазначаєте, що мовленню персонажів властиве використання «традиційних українських і, зосібна, волинських прислів’їв та приказок, вітань і віншувань, прокльонів і порівнянь…». Скажіть, будь ласка, а чи зустрічаються в романі описи народного дозвілля, одягу, традицій, властивих саме українцям? Якщо так, то які саме?
ВідповістиВидалити