Гацько Дар'я ПОЕЗІЯ «КОЛАБОРАНТИ» С. ЖАДАНА: СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ПРОБЛЕМАТИКА, ПОЕТИКАЛЬНІ ЗАСОБИ

 

Гацько Д. О.

студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

Поезія «Колаборанти» С. Жадана: соціально-історичний контекст, проблематика, поетикальні засоби 

С. Жадан ніколи не втрачав популярності, феномен його творчості грунтується на нонконформістських тенденціях, подекуди має присмак скандальності. Із початком повномасшабної війни про нього почали говорити все більше, адже письменник активно пропагує українську культуру за кордоном (нагороджений престижними преміями) і здійснює потужну волонтерську діяльність – тобто, успішно поєднує різні сфери реалізації особистості. Гостросоціальний панк-проєкт «Жадан і Собаки» уже давно засвідчив орієнтацію поета на соціальну проблематику, історичний та соціокультурний контекст. На думку Я. Голобородька, «промоутерська місія Сергія Жадана, а також й інших нині іміджевих українських письменників, якраз і скерована передовсім на те, щоби повернути книжці риси/ ознаки/ прикмети соціокультурного, соціодуховного й узагалі соціоявища, із яким її (книжку) за аморфно-інерційно-невиразні дев’яності роки встигли розлучити» [1, c. 61]. Отже, актуальність дослідження соціально-історичних проєкцій в його поетичній творчості не викликає сумнівів.

Книга «Капітал» С. Жадана – унікальний літературний продукт, який поєднує вірші декількох збірок поета, які відзначаються протестною інтонацією, переосмисленням радянського спадку, глибокими рефлексіями, провокуванням читача до активного саморозвитку, нарощення потенцій громадянина тощо. Книга С. Жадана «Капітал» саме для тих, хто протистоїть системі, адже й сама назва апелює до ігрового переосмислення соціальних концепцій: так називалася праця К. Маркса. Дослідники (Ю. Кушнерюк [4, с. 139]) акцентують увагу на амбівалентній оцінці радянського минулого в творчості С. Жадана, із яким поет поводиться доволі обережно, намагаючись виокремити смисли, що впливають на сьогодення.

Привертає увагу поезія «Колаборанти» (2001) (збірка «У.Р.С.Р.» (2004)), прочитання та інтерпретація якої може активізувати увагу до специфіки історичних процесів, формування української нації й держави на теренах нового століття. Ті процеси, у середині яких перебуває українське суспільство, примушують задуматися над історичними паралелями та передумовами певних явищ, – саме таку проєкцію знаходимо в цьому творі. Поезія С. Жадана «Колаборанти» змушує згадати про те, як минуле може впливати на життя теперішнє. Автор показує, що історія має наслідки й певні події можуть повторюватися нескінченно до тих пір, поки їхні учасники не усвідомлять логіку й смисл історичних трансформацій. І сьогодні, коли Україна вкотре потрапляє у вир пекельного випробовування, - цей поетичний твір звучить актуально в новому контексті, активізуючи механізми самоусвідомлення в художніх проєкціях.

Явище колабораціонізму – це «складне суспільно-психологічне або навіть етичне явище, що виникає в результаті взаємодії цивільного населення з окупантами під час війни» [2, с. 16]. Так визначається як добровільна, так і вимушена співпраця з ворогом у різних сферах життя країни. Поезія С. Жадана відсилає читача до найбільш репрезентативного у цьому відношенні періоду української історії – Другої світової війни. Об’єктом переосмислення у творі стає колаборант, тобто, людина, яка співпрацює з нацистською владою на той час. Як стверджує дослідник К. Долгорученко, «у радянській історико-правовій науці поняття «колабораціонізм» майже не вживалось», а використовувалися юридичні категорії «пособництво» та «державна зрада» [2, c. 17]. Це явище мало неоднозначний характер на теренах східної Європи, зокрема в Україні або країнах Балтії, які намагалися повернутися до того стану, що існував до їхнього включення до складу Радянського Союзу. Саме тому окреслюються різновиди колабораціонізму – державний (колективні інтереси) та індивідуалістичний (питання фізичного виживання).

Схоже С. Жадан підтримує такий погляд, який демонструє неоднозначну оцінку такого явища на теренах України в 40-х роках ХХ ст. й нове усвідомлення його на початку нового тисячоліття, адже автор усвідомлює історичну доцільність для української державності служби українців в лавах нацистів: «....патріотизм, те що стосується / тільки нас із тобою; / знати, що захищаєш – це головне...» [3, c. 704]. На таку думку навертає місткий та багатозначний у плані асоціативних зв’язків образ ріки й річищ, які формують географію України.

Ріка й річища як образи природних стихій покликані, мабуть, відтворити складність суспільних процесів. Назви річок, тобто, мова конкретної нації важать більше, ніж природні процеси, адже ландшафт країни в межах певних кордонів визначають саме вони: «солодка вохра фонетики, яка / налипає зі слиною до язика, коли вимовляєш назви наших / річок – важливіша для простору» [3, c. 704]. За ці назви й воювали «солдати есесівських батальйонів зі слов’янськими іменами», щоб наповнити смислом «порожню вітчизну», ще не існуючу в фізичному вимірі «для тебе майбутнього». Ми не можемо також викреслити УРСР («моя зоряна УРСР») із нашої історії – без неї не було б нашого майбуття. Як річки течіями рухаються до моря – так і кожна нація вибудовує свою державу несподіваними шляхами. І цю неоднозначність у собі потрібно прийняти. Здається, автор натякає на комуністичний період історії України, який є «глухим кутом»  так само  «приглушені річища, що в’їдаються в чорнозем» [3, c. 704].

Для увиразнення поетичної думки автор використовує анафоричні початки рядків, що складаються в градаційний ряд: «можеш сказати», «моя». Оригінальним прийомом також є використання риторичних звертань до уявного адресата, яким, судячи з усього є сучасник поета,який народився пізніше й ці події не є частиною його історії життя.

У боротьбі за своє майбутнє важливо не втратити своє минуле – таку думку можна прочитати в заключній частині твору. Саме тому автор привертає увагу читача до індивідуального виміру історії, коли конкретна доля пов’язується із долею держави.

Отже, можна стверджувати що автор не заперечує наше минуле, а намагається переосмислити його як передумову нашого майбутнього, надає нового смислу трактуванню поняття «колаборанти», провокуючи читача до критичної оцінки офіційної версії певних історичних подій.

Література

1.      Голобородько Я. Саундтреки свідомості. Стиль Сергія Жадана. Український літературний істеблішмент: Збірка статей. Київ : Факт, 2006. С. 61–78.

2.    Долгорученко К. Колабораціонізм як феномен війни та наукове поняття в межах історико-правових досліджень. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2022. № 56. С. 16–19.

3.    Жадан С. Колаборанти. Жадан С. Капітал. Харків : Фоліо, 2013. С. 704–705.

4.    Кушнерюк Ю. Концепція радянської ментальності в українській молодіжній прозі початку ХХІ століття. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2008. № 2. С. 138–142.