Шаблієнко Анастасія КОХАННЯ І ЗРАДА У ДРАМІ-ФЕЄРІЇ «ЛІСОВА ПІСНЯ»

 

Шаблієнко А.В.

студентка 2 курсу

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

Наук. кер.: Пустовіт В. Ю., професорка

 

КОХАННЯ І ЗРАДА У ДРАМІ-ФЕЄРІЇ «ЛІСОВА ПІСНЯ»

«Від часу Шевченкового

«Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»

Україна не чула такого сильного,

гарячого та поетичного слова,

як із уст сеї слабосилої хорої дівчини»

І. Франко

Всесвітньовідома українська поетеса Леся Українка у своїх творах зображувала неповторну та чаруючу красу природи, любов до рідної землі, особисті переживання стосовно певної проблеми та призначення поета у суспільстві. Окрім цього, письменниця полюбляла збирати та записувати поетичні твори певної місцевості. З цих зібраних західноукраїнських пісень і поліських легенд утворилась драма «Лісова пісня» [1, с.400-500].

Ця драма-феєрія вражає своєю музикою, глибиною думки та красою слова. У творі поетеса використовує два світи: реальний, зі звичайними людьми та ірреальний, з потойбічними істотами. «Лісова пісня» була написана у 1911 році. За жанром свій твір поетеса визначила як драму-феєрію. Драма-феєрія має ширше значення ніж драма-казка. Тут поєднані пісні, казки, легенди, бувальщини, життя людей та ін.. Читаючи цей твір, ми потрапляємо в чарівний світ фантастичних істот, взаємини між якими дуже нагадують людські стосунки. Леся Українка часто чула про різних лісових мешканців: водяників та русалок. У своїй драмі вона зобразила їх життя, їх духовний світ.

У «Лісовій пісні» порушується велика кількість важливих проблем: духовність людини, гармонія людини і природи, добро і зло, внутрішня свобода; проте найбільш цікавою є проблема кохання і зради.

Все розпочинається зі знайомства Лукаша з Мавкою навесні у густому лісі на Волині. Хлопець розбудив її своєю грою на сопілці. Лукаш надзвичайно гарно грав, від такої пісні навіть природа прокидається і радіє: «З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататі. Дика рожа появляє ніжні пуп’янки» [2, с.208]. Молоді починають дізнаватись більше один про одного і з часом у них зароджується кохання, хоча Лісовик попереджав Мавку, що знайомитись лісовим дівчатам із звичайними хлопцями – дуже небезпечно.

Все це відбувається навесні, що символізує початок кохання. Під час чергового побачення Лукаш цілує Мавку і на це вона відреагувала дуже емоційно: «Ох!... Зірка в серце впала!» [2, с.231]. Невідоме почуття охопило Мавку і приносило болісні страждання, адже такий союз не міг принести успіху, бо молоді – з різних світів. Дівчина прагнула не лише до пристрасті, а й до душевної єдності з коханим, єдиної любові на все життя: «Ні, ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались» [2, с.231]. Аби бути з Лукашем, Мавка залишає ліс і йде у люди. Вона працює в його господарстві, підтримує, захоплюється ним. Проте мати Лукаша категорично проти такого «неземного кохання» і тому дорікає хлопцю, що це не його доля: «Чого ти все розпатлана така? Нема, щоб зачесатись чепурненько, –усе як відьма ходить. Нечепурно. І що се за манаття на тобі? Воно ж і невигідне при роботі. Я маю дещо там з дочки-небіжки, піди вберися – там на жердці висить. А се, як хоч, у скриню поклади» [2, с.245], «Та бачиш… мати все гризуть за тебе!» [2, с.249].. Та замість Мавки мати наполегливо радить залицятись до Килини, бо вона гарна господиня: « … Та ще така хороша молодичка, – коли б хто не напав!» [2, с.264].

Лукаш любить Мавку, але не може протистояти матері і одружується на Килині, отже, зраджує своє кохання. Кохання Мавки – щире та світле. Дівчина, маючи почуття гордості, не стоїть на шляху Килини, проте її кохання залишилось вічним, безсмертним. Після того, що трапилось з нею, Мавка не бачить радості у житті, навіть Лісовик не хоче приймати її назад у сім’ю, бо вона зрадила їх і пішла до людей.

За жорстокий вчинок зрадник був покараний – Лісовик перетворив його на вовкулаку.  Але любов Мавки знову повернула Лукаша до життя. А дівчина, заклята Килиною, перетворюється на вербу. І в образі загубленої долі з'являється перед Лукашем, вказує йому на вербову сопілку, як на останній шанс спокутування вини.

Мавка — це символ чистого та щирого кохання.  Це перемога правди над неправдою, добра над злом, величного над низьким, мізерним, краси над потворним, волі над неволею.

Отже, «Лісова пісня»— прекрасна драма про любов і зраду. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею.

 

Література

1.     Мороз М.О. Літопис життя і творчості Лесі Українки. Київ : Наукова Думка, 1992. с.630.

2.     Українка Л. Твори. Київ: «Молодь», 1965. с.303