Гаванюк Іванна ЕЛЕМЕНТИ ПОБУТУ УКРАЇНЦІВ У ТВОРАХ ОСТАПА ВИШНІ

Гаванюк І.Ю.

студентка 3 курсу

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Наук. кер.: Барташук О.Ю., канд. іст. н., доцент 

 

ЕЛЕМЕНТИ ПОБУТУ УКРАЇНЦІВ У ТВОРАХ ОСТАПА ВИШНІ

 

Аналіз свідчить, що уже у одній із перших  надрукованих усмішок  «Та й борись!..» (1923 р.)  автор подає перелік найбільших свят календарної  та родинної обрядовості, як регламентували життя українських селян упродовж століть:   « У нього храм, Новий рік,  водохреща, сорок святих,  м’ясниці,  масляна,  заговини,  жилавий понеділок, Явдохи, розговини, великдень,  вшестя,  клечальна неділя,  зелені свята, Параски, Прокопа, Петра, Полупетра, Ілька, спаса,  перша пречиста, Семена, Воздвиження. Покрова,  Андрія, Кузми й Дем’яна, Михайла, Пилипа, пилипівка, різдва, Меланки...Родини, хрестини, вводини, заручини, весілля, похорони, дев’ятий день, сороковий день, роковини» [1, с.76]. До того ж, кожне свято з народного календаря тривало кілька днів: «Святвечір та три дні свят, далі голодна кутя, водохреща» [3, с.147]. На святкування весілля  за традицією відводилось ще більше часу: «Там, самі знаєте, менш, як за п’ять день не одкрутимось»   [3, с.148]; «Хрестини не більше, як два дні» [3, с.148];  на святкування храму «менше  тижня гостей не держать» [3, с.148].

Викликають цікавість у читача описані Остапом Вишнею  забобони і магічні дії, що широко побутували серед українців на початку ХХ ст.:  «На різдво та на паску  й на тройцю  ськатись не можна, бо черва садовину поїсть» [1, с.340]; «Щоб капуста вродила, треба  хазяйці на Іллю до схід сонця вийти в самій сорочці до грядок й подавити кожну головку, приказуючи: Святий Ілля, складай головки тугі та білі – такі, як я!»  [1, с.340]; «Щоб миші зерна не поїли, треба в стоги класти свячений хрін та кісточки від свяченого поросяти» [1, с.340];   «Закривай дитину чорною хусткою, бо зглазять» [1, с.112]; «Так на чайці з кізяка вогнище розпалював – їх димом і одгонило» (комарів – наше уточн.) [3, с.130]; «Квочки водою обхлюпувала, щоб не квоктали» [3, с.145];

Цікавими є описи народного суду, зокрема над зрадливим подружжям: «Гречка» з чоловічого боку карається: Іванові трясця в усі його органи й різні слова специфічного призначення. «Гречці – дьоготь на ворота й вікна на дріб’язок. Коли це не допомагає – тоді «волосний суд»: розплутується у «гречки» волосся, вплутується права рука й робиться вихор. Карається смертельним боєм»  [2, с.50]; 

У цілому, будь-яке крадство (конокрадство, копокрадство, рибокрадство, вівцекрадство, курокрадство, бакалієкрадство, бакшокрадство, садокрадство тощо) каралося за народним трибуналом і традиційному українському суспільстві «здебільшого способами фізичного «впливу» [2, с.51]; 

Попала в поле зору письменника і традиційна народна медицина його часу, і оскільки на початку ХХ ст. в українських селах  професійне медичне  обслуговування практично було відсутнє, не дивлячись на її досить глибокий розвиток у великих містах, то автор вдається до опису народних методів боротьби з хворобами. 

Зокрема, автор констатує  факт, що у великій пошані в українців до середини ХХ ст., особливо у селах, були баби-повитухи: «А до його дружини-бабусі ставився з великою пошаною, завжди перший  при зустрічі з нею  поштиво  шапку скидав, вітався,  бо баба бабувала, як Іван Петрович на світ білий забунтував, а про родильні  доми та про акушерські на селах пункти за старого часу й думки в царсько-поміщицького уряду не було» [4, с.20].

З осудом як професійний лікар в усмішці «Ох і лікували нас…» акцентує на тому,  що ще у перші десятиліття ХХ ст. у багатьох селах  медичне обслуговування  практично замінене знахарством, замовлянням баби Палажки («пасічанського «професору»), «лікувальним» знахарством» [1,с.111].

Описує автор низку народних ритуалів та дій, спрямованих на позбавлення від небажаної вагітності: «стрибки з місця», «підіймання і перетягування скрині», «перевертання віялки», «переставляння корови», «мчання на рисях із  жлутком, повнісіньким мокрої білизни», «хінізація», «видряпування  чи проколювання із використанням  головної шпильки, на кінці гачком загнутої, або гострого веретена» [2,с.47-48]. А також змальовує інші забобони зі сфери народної медицини: «Удома прикладав до носа, до очей, до потилиці (де покусали бджоли – наше уточн.) холодну глину» [4, с.108].

У цілому, ми  на основі аналізу низки побутових деталей, яких у великій кількості визначили в аналізованих текстах  Остапа Вишні, виділити кілька тематичних груп:

1.    Описи види занять та діяльності людей (професій) : баба-шептуха, економ, крамарі, прикажчик, становий пристав, ушивальник: «Їй минув хоча десятий рік, а вона вже ходила в економію на поденщину» [4, с.219]; «вударя такого ви тут не знайдете» [2, с.99]; «Баба-коровниця» (баба з «поганим оком» - наше уточн.) [2, с.103]; «Земський начальник є. Пристав є. Урядник є. Стражників хоч греблю гати»  [2, с.124] та ін.

2.    Назви житлових і нежитлових приміщень, їх частин та матеріалів: дранка, мазанки, зсипище, кам’яниця та ін.

3.    Лексика на позначення родинних зав’язків: «Розповідав своїй сестрі в  других, а та ще  переказувала ятрівці моєї баби, а баба – моїй тітці» [4, с.116]; «дві ятрівки, чотири  зовиці, три свояки» [т.1, с.76]; «Перед мене був первак» [2, с.5] та ін.

4.    Описи народних ігор та забав: «в триньки (вид гри в карти – наше  уточн.)  гратимусь?!» [4,с.29]; «Бавилися вони в бакшу, з глини ліпили церкву, пасочки – це меншенькі, а більші грали  в цурки, в покотьола, у піджмурки, у наввипередки» [4,с.128]; «Крутілку було зроблять» Серед річки в кригу вбивається кілок, на кілок надягається старе колесо, між спицями  встромлюються  довгі дрючки, а до них на кінцях  прив’язуються санчата» [4, с.183]; «грають у підкидного, борються «навхрест» або «під силки» [3, с.182] та ін.;

5.    Страви та напої  народного харчування, ласощі:  книші, паляниці,  перепічки, путря,  сирівець,  яшники, «Вигодуваний полтавськими галушками, пампушками, варениками, товчениками і січениками» [4, с.71]; «І взимку такі були ласощі в неділю: і соняхи, і гарбузці (гарбузове насіння – наше уточн.), і горіхи» [4, с.186]; «Їдять галушки, вареники, сало, ковбаси, капусту, локшину та путрю. П’ють оковиту, варенуху та мед» [3, с.44] тощо;

6.    Одяг та взуття,  назви матеріалів для їх пошиття, прикраси: восьмерик, горжетка, дратва,  єдваб, крайка, запаска, заполоч, очіпок, очкур, пантофлі,  плахта, повстяники, сіряки, смушки, терпуг, чересик,  череска, черевики з рантом, чумарка, «В куряві бавились цілі купи дітей, або голих, або в довгих, аж по п’яти сорочечках» [4, с.128]; «Зрадів новим хромовим чобіткам з м’якими халявками на білій підклейці» [4, с.173]; «Матерії – сукна чи шевйоту  – на штани треба приблизно метр» [4, с.190]; «ходить воно в черевичках «джіммі» тілесного кольору» [2, с.21]; «з блакитними биндами капор» [2, с.217]; «якби не моя кубова спідниця» [3,с.9]; «Плисова на ній  керсетка, кубова рясна спідниця, сорочка вирізуванням,  червоні сап’янові чобітки,  коса стьожками заплетена, на шиї намисто, дукати» [3, с.9]; «Може б, і свитку ще надягли?» [3, с.224];

7.    Посуд для їжі  і зберігання харчів: липівка, сапетка, чавуни тощо. 

8.    Засоби виробництва: жатки, віялки, врубова машина, букери, молотарки: «У батька істик» [1.,с.59]; «Стоять з довжелезними гирлигами чабани»  [2, с.127]; «Може, він тобі лобогрійку полагодить» [3, с.156] та ін.;

9.    Описи транспортних  засобів  та їх частин: біда, гарби, лінійка, мажара,   налюшник, фаеотон, полудрабок, шворінь, ухналі, : «торохтить гарба-мажара» [т.2, с.120]; «вбарить кулаком або шворнем» [2, с.243]; «хтось як тьохне мене билом межи в’язи» [3, с.252];

10.Речі домашнього вжитку: гребінки, калатало,лантухи, налигач,  монокль, рогатина, щетина, чувало (лантух) тощо;

11.Міри довжини та ваги:  верста, десятина, сажень, осьмина,  півдесятина, пуд,

12.Назви народних танців: польки й кадрелі; «І польки, і краков’як, і гопака, і руського, і лезгінки, і фокстрота, і румби, і тустепа» [3,с.21];

13.Назви грошових одиниць та предметів їх зберігання: «Кидали в засмальцьовану калитку горьовані шаги, копійки та сьомаки» [т.4, с.127]; «пан платив по злоту» [4, с.219];

14.Народні назви хвороб: бешиха, глаз,  пристріт, сояшниця, зуби, переполох, простуда, «огник», «пупи», вих, «кров», більмо, нутряна сибірка.

          Отже, у творах Остапа Вишні досить багато побутових деталей із життя українського селянства початку ХХ ст., що, у цілому, є свідченням етнографізму його творчості і потребує  більш детального аналізу та класифікації.

  Література

1.    Вишня Остап. Твори в 4 т. Т.1: Усмішки, фейлетони, гуморески, 1919-1925 / Підг. тексти, упоряд. і склав приміт. І.В. Зуб. Київ: «Дніпро», 1988. 526 с.

2.    Вишня Остап. Твори в 4 т. Т.2.: Усмішки, фейлетони, гуморески, 1925-1933 / Відпов.ред.А.А.Дімаров. Київ: «Дніпро», 1988. 461с.

3.    Вишня Остап. Твори в 4 т. Т.3.: Усмішки, фейлетони, гуморески, 1944-1950 / Відпов.ред. І.О. Дзеверін.  Київ: «Дніпро», 1989. 398 с.

4.    Вишня Остап. Твори в 4 т. Т.4.: Усмішки, фейлетони, гуморески, 1944-1950 / Відпов.ред. І.О. Дзеверін.  Київ: «Дніпро», 1989. 606 с.