Біляк Н. ВІДТВОРЕННЯ СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРШОТВОРУ В АВТОПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ВІРИ ВОВК)

 

Біляк Наталія

магістрант 2 курсу

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

Науковий керівник: Сирко І. М., к. філол. наук, доцент

 

ВІДТВОРЕННЯ СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРШОТВОРУ

В АВТОПЕРЕКЛАДІ

(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ВІРИ ВОВК)

 

Автопереклад – це рідкісний, але яскравий літературний феномен, який поєднує обидві інтенції: авторську та перекладацьку. І хоч його питома вага у загальному потоці перекладів художньої літератури невелика, про те він має свою власну якісну специфіку. На перший погляд не існує жодної істотної різниці між перекладом звичайним та здійсненим самим автором літературного твору. Однак глибоке осмислення цієї проблеми, зіставлення відповідних текстів зумовлюють розмежування цих двох видів художнього перекладу. Досліджуючи особливості авторського перекладу, учені відзначають цілий ряд характерних рис, що відрізняють його від не-авторського: «Хоч перед перекладачем взагалі і перекладачем-автором стоять ті cамі завдання і труднощі, в автоперекладі їх вирішення має дещо інший характер, інший напрямок, інший зміст, ніж у перекладі звичайному» [4, с. 80].

При дослідженні семантико-стилістичних особливостей авторських перекладів Віри Вовк важливо враховувати такий рівень текстотворення, як поетичний синтаксис. Усвідомлення того, що поетичний синтаксис є одним із основних засобів «запису інтонації в тексті», вважаємо важливою передумовою адекватної перекладацької інтерпретації оригіналу, зокрема його інтонаційної своєрідності. Однак настанова на найоптимальніше відтворення синтаксису першотвору не має призводити до інтерпретаційного спотворення одиниць інших стилістичних рівнів тексту (фонетичних, лексичних, фразеологічних тощо).

Абсолютно конгруентний переклад з урахуванням усіх образних, звукописних, граматичних, емоційно експресивних нюансів першотексту неможливий через неспівмірність різнотипних системних параметрів різних мов. Наприклад, синтаксис слов’янських мов передбачає вільний порядок слів у реченні, натомість у германських мовах ця вільність обмежена, тому явища такого плану не повинні бути визначальними при перекладі. Однак цілеспрямоване ігнорування структур поетичного, експресивного синтаксису теж неправомірне.

Знаковий елемент структурно-семантичної, версифікаційної будови вірша – текстові повтори (анафори, епіфори, синтаксичні паралелізми і т. ін.), які виконують функцію підсилення, стилістичного виділення необхідного компонента тексту, стають чинниками ритмомелодійної організації, виразниками експресивних контекстуальних значень тощо.

Поетичний синтакcис Віри Вовк вирізняють численні типологічно різнопланові повтори, що цілком природно випливає з її творчого світогляду як глибинно української авторки, естетичні погляди якої складалися під впливом народнопісенної поетики. В англомовних авторських перекладах специфічна ритмомелодика, інтонаційність, наближеність до розміру й синтаксичної естетики народної пісні, притаманні україномовним творам Віри Вовк, зазвичай подані у максимально близькому до оригіналу стилістичному форматі. Показові щодо цього переклади поетичних синтагм із прийменником на (тут і далі цитуємо за виданням: Віра Вовк «Мандаля». – Ріо-де-Жанейро, 1980 [1]): Наприклад: На кераміці, на обрусі, на клавішах слід обтяжений медом // on the ceramic, on the table-cloth, on piano keys a sign heavy with hoпеy. Збережений повтор прийменника, відтворена інтонація переліку, семантика нагнітання допомагають англомовному читачеві відчути плинність поетичної мови українськомовного оригіналу.

Повтор як фігура поетичного синтаксису у творах Віри Вовк охоплює також повнозначні частини мови, пор.: ця певність мушель, ця тиша з шемору в перламутрових вухах. Повтор вказівного займенника ця наявний і в перекладі. Звуковий образ дубльованого займенника підтримується також неодноразовим повтором приголосного ш на тлі тексту, в якому переважають глухі звуки ц, х. В цілому гармонія повтору займенника і звукоповтору створює звукову ілюзію шемору. І хоч в англомовній версії стилістичну фігуру повтору збережено, однак, неувиразнена алітерацією, вона втрачає первинну художню цінність: this certainty of shells, this quiet of their murmur in mother-of-pearl ears.

Аналіз автоперекладів Віри Вовк свідчить про те, що її іншомовні інтерпретації власних поетичних творів орієнтовані на лінгвальну співмірність / неспівмірність української та англійської мов, зокрема в сенсі адекватного відтворення структур поетичного синтаксису як вагомого рівня цілісності художньо-естетичної структури тексту.

Література

1. Віра Вовк Мандаля / Вовк Віра. – Ріо-де-Жанейро, 1980. – 99 с.

2. Залеська-Онишкевич Л. Різні світи Віри Вовк / Л. Залеська-Онишкевич. – Сучасність. – 1987. – № 9. – С. 87-93.

3. Ковганюк С. Практика перекладу з досвіду перекладача / С. Ковганюк. – Київ, 1998. – 144 с.

4. Погинайко О. Автопереклад як особливий вид перекладу / О. Погинайко // Наукові записки. – Том 72. – Серія: Філологічні науки. – НУ «Києво-Могилянська академія», Київ. – 2007. – С. 78-99

5. Тетеріна О. Переклад як наукова проблема в українській літературно-критичній думці ХІХ – початку ХХ ст. (компаративний дискурс) / О. Тетеріна. – Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004.– 268 с.