Лук’янчук Д. І. ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПОВІСТІ В. НЕСТАЙКА «ЗАГАДКА СТАРОГО КЛОУНА»

Лук’янчук Д. І.

студентка 4 курсу
Запорізький національний університет

Наук. кер.: КуриловаЮ. Р., к. філол. н., доцент

ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПОВІСТІ В. НЕСТАЙКА

«ЗАГАДКА СТАРОГО КЛОУНА»

Література для дітей у всі часи й у всіх народів виступає одним із вагомих засобів формування нації. Відомо, що вона, поруч із універсаліями загальнолюдського масштабу, презентує національну ментальність і виховний ідеал, тому дуже часто сприймається (зокрема в нашому, вітчизняному, потрактуванні) як своєрідна формуюча матриця, засіб виховання, а вже лише потім – як художнє явище, мистецтво слова [див.: 6, с. 4]. Особливості дидактичних аспектів дитячої прози є актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку українського літературознавства, яка потребує комплексного наукового підходу до її вирішення.

В. Нестайко – відомий український письменник, чиї твори для дітей увійшли в золотий фонд дитячої літератури. Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору [2]. Повість В. Нестайка «Загадка старого клоуна» є яскравим зразком виховного та розважального потенціалу дитячої літератури.

Творчість В. Нестайка досліджували такі літературознавці, як С. Вероца [1], Ю. Кацун [2], М. Коростіль [3], М. Недогибченко [4] та ін.  Дослідники звернули увагу на такі аспекти: специфіка відтворення історичних реалій, особливості читацької рецепції. Аспекти дидактики в повісті В. Нестайка «Загадка старого клоуна» ще не стали об’єктом дослідження літературознавців. Тому доцільність критичного наукового осмислення дидактичного потенціалу цього твору зумовлює актуальність цієї статті.

У повісті В. Нестайка «Загадка старого клоуна» відтворено притаманний українському соціуму культурний сценарій. На прикладі чужого досвіду дитина накопичує власний багаж знань, який містить усі можливі моделі поведінки на випадок різноманітних життєвих ситуацій. Герої твору виконують чітко визначені соціальні ролі та виголошують добре виважені репліки, уособлюючи умовний ідеал із метою донесення до свідомості дитини тих чи тих загальноприйнятих цінностей: «Радiсть повинна бути не вiд зiлля, не вiд трави. То тiльки коровам вiд трави радiсть. Алюдина ж не корова. Людина повинна радiти по-людському, вiд людських радостей, якi дає життя...» [5, с. 266].

Під час формування дитячої свідомості відбувається багато складних психічних процесів, на які безпосередньо впливає взаємодія із соціумом та пізнання загальнолюдських цінностей через образи літератури. Тому твори, призначені для сприйманняреципієнтів із незрілою психікою, повинні містити ідеї гуманізму та відповідати принципам педагогічної моралі, але при цьому залишатися доступними та цікавими для дітей.

В аналізованій повісті письменник опосередковано, через діалог головного героя – хлопчика Стьопи – зі своїм мудрим дідусем, доносить до свідомості дитини-читача ідею гуманного ставлення до людей: «Так от що я тобi скажу – тримайся людей, Стьопо! Будь завжди з людьми. Старайся, щоб вони тебе любили. А для цього їх любити треба. Будь вартий людської уваги й поваги» [2, с. 266]; «З себе смiйся скiльки хочеш, а от з iнших – дивись... Тобi смiшно, а комусь вiд твого смiху, може, плакати хочеться» [5, с. 266]. У творі наявна й народна мудрість, яка також звучить із уст дідуся головного героя: «Недарма казав завжди дiд Грицько: «Хоч плач i не втирайся, а в тугу не вдавайся. Туга – лиха подруга. Кидай лихом об землю i не журись. Журбою поля не перейдеш, горя не здолаєш. Не давай журбi їздити на собi» [5, с. 14]; «Не корись лиховi нiколи. Не схиляйся перед долею. Не журись. Журбою долi не подолаєш» [5, с. 154].

Дитяча література є одним із найвпливовіших засобів не тільки виховання, але й навчання. Саме із цього джерела дитина черпає знання опосередковано, вільно й невимушено, не докладаючи для цього зусиль, як, наприклад, під час читання підручника. Одним із важливих факторів формування ідентичності дитини є формування її особистісного часопростору, визначення приналежності соціальної, національної тощо. Визначальною для творення хронотопу повісті стає група історично маркованих топонімів. Письменник в описі Києва вдається до деталізації художнього простору через назви вулиць та будівель, дозволяючи читачеві уявити місто в різні епохи його історичного розвитку [див.: 4, с. 207].

За допомогою художнього прийому паралелізму порівнюється у творі «Загадка старого клоуна» Київ минулого, від ХVІІ до ХІХ ст., з Києвом сучасним – ХХ ст. Історична довідка органічно вплітається в канву твору, не виснажуючи дитину-читача сухими фактами з історії: «Тiльки праворуч височiло кiлька кам’яниць, якi збереглися й дотепер. На однiй із них красувалась вивiска «Українська книгарня». Тепер на цьому будинку меморiальна дошка, тут бували класики української дожовтневої лiтератури. «Ех! – подумав я. – От би побачити зараз живого Михайла Коцюбинського, Iвана Франка, Архипа Тесленка, Степана Васильченка, Лесю Українку» [5, с. 46].

У літературі для дітей гумор переслідує високу мету – формування особистості. Проте у зв’язку з особливістю реципієнта-сприймача він повинен бути підкреслено тактовним і гуманним. Так само обережно вводиться в дитячу свідомість «сумний», «темний» бік життя. Адже дітям характерне світле, радісне світосприймання [див.: 6, с. 14].

В. Нестайко майстерно поєднує сувору реальність життя із дотепним гумором, який притаманний майже всім героям аналізованого твору: «Умирати треба теж достойно... по-козацькому, без метушнi... Прийшла безноса, треба зустрiти її гостинно, з усмiшкою... «Здрастуйте, свахо!..» [5, с. 188].

Отже, потенціал літератури для дітей полягає в тому, щоб у процесі читання вони засвоювали інформацію щодо соціально-культурного життя в суспільстві та усвідомлювали його (життя) складові: культурні схеми, моделі поведінки, ціннісні орієнтири. Автор повісті «Загадка старого клоуна» майстерно втілив у ній розважальний, виховний та навчальний потенціали дитячої літератури. Письменник звернувся до художнього прийому реалізації культурного сценарію, за яким герої виконують певні соціальні ролі, що допомагає дитині-читачеві накопичувати власний життєвий досвід, дізнаватися про вдалі моделі поведінки в соціумі та загальноприйняті системи цінностей. В. Нестайку вдалося не тільки зацікавити юного читача, але й збагатити його багаж знань та посприяти підвищенню рівня його виховання.

Література

1. Вероца С. Творчий внесок Всеволода Нестайка у розвиток прози для дітей молодшого шкільного віку : дипломна робота. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка. 2016. 107 с.

2. Кацун Ю. Всеволод Нестайко: «Незалежність України залежить від української дитячої літератури». День. 2003. № 16. С. 6.

3. Коростіль М. Вербалізація виховного кодексу у творах В. Нестайка. Гендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії : збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф., 27–29 квіт. 2011 р. Тернопіль : Б. в., 2011. С. 374–376.

4. Недогибченко М. Мовна репрезентація історії в прозі для дітей (на матеріалі повісті В. Нестайка «Загадка старого клоуна»). Вісник Запорізького національного університету : філологічні науки. 2012. № 3. С. 205–208.

5. Нестайко В. Загадка старого клоуна. Київ : Країна Мрій, 2010. 272 с.

6. Ходанич Л. Виховний потенціал дитячої літератури Закарпаття : монографія. Ужгород : Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2010. 208 с.