Стороженко В. О. ЧАС І ПРОСТІР У РОМАНІ Ю. ЩЕРБАКА «ЧАС ТИРАНА. ПРОЗРІННЯ 2084»

Стороженко В. О.

студентка 5 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Кравченко В. О., к. філол. н., професор

ЧАС І ПРОСТІР У РОМАНІ

Ю. ЩЕРБАКА «ЧАС ТИРАНА. ПРОЗРІННЯ 2084»

Сучасні світи, які письменники зображують у творах, настільки різноманітні, що не одразу можливо помітити: вони завуальовують минуле й сьогодення. Найбільш прийнятною формою для їхнього розкриття є антиутопія. В антиутопії, як відомо, немає чітких часових рамок, у яких діють персонажі, як і причин, що їх спричинюють. Підтримуючи думки С. Хороб щодо розуміння жанрової специфіки романів, помічаємо, що твори Ю. Щербака «не належать до так званих класичних або чистих антиутопій, а відзначаються «гібридизацією» жанрів» [2, с. 14], оскільки в них майже неможливо визначити домінантні риси. «Найяскравішим репрезентантом у цьому жанрі» [2, с. 14] по праву вважають Ю. Щербака.

У художньому творі важливими компонентами є художній простір і час, що не існують один без одного. Будучи філософськими категоріями, вони знайшли своє місце в літературознавстві. До питання часу й простору зверталися М. Бахтін (запропонував термін «хронотоп») і Г.-Е. Лессінг, Д. Ліхачов і Ю. Лотман, В. Топоров і ін.

Роман «Час тирана. Прозріння 2084» є третім у низці творів фантастичного й апокаліптичного спрямування письменника. Цей твір про силу влади, її виконавців. Автор продовжує описувати глобальні проблеми, які є алюзією на знані українські проблеми минулого й сьогодення. Ю. Щербак у романі зазначив, що лише від усього людства залежить те, як вони опанують історію, завдяки новій частці «таймон» (у перекладі з англійської «увімкнений час»).

Письменник відтворив суспільство 2084 року, що дистанціює реципієнтів від сьогодення до майбутнього, яке багатьма ознаками нагадує теперішній стан речей. Максимально наблизив проблеми України до майбутніх, але в ширшому контексті (у майбутньому США теж допомагає й стежить за діяльністю керівників України-Русі). Режим Гайдука їм зручний і необхідний. Олівер Браун під час бесіди з Президентом США стверджував: «Київ – стратегічно важливий аванпост християнської цивілізації. Впаде Україна-Русь – впаде Центральна Європа. Нам треба підтримати режим Гайдука» [3, с. 56]. Тому одразу окреслюється основний художній простір (Київ). Деякі епізоди, що стосуються діяльності агента Джорджа Безпалого, подружжя Франка й Джованни Россі (у Римі) та родичів Гайдука у Польщі, зображуються спорадично.

Ю. Щербак, не відволікаючись від основної сюжетної лінії, вибудував подальшу долю християнської релігії у світі та роль церкви в Україні. У романі, завітавши до Риму, патріарх Русі-України Ізидор і тиран Ігор Гайдук вели перемовини з Папою Климентом XV і Джузеппе Монті щодо об’єднання всіх християнських храмів довкола римської церкви. Вони домовились провести Вселенський християнський собор у Києві, який мав би об’єднати всіх. Хоча деякі герої, наприклад Малахов, сумнівалися у християнськості українців, бо у своїй основі – це народ-язичник.

У романі проти Возз’єднання християн довкола римської церкви виступає шейх Омар аль-Бакр. Ю. Щербак показав протиріччя між Заходом і Сходом, їхніми ідеологіями (християнством і ісламом). За переконаннями Омара аль-Бакра, причини найбільшого зла сучасного світу такі: по-перше, європейський спекулятивний капітал; по-друге, юдо-християнська ліберальна система капіталістичних цінностей; по-третє, нестримний розвиток технологічних інновацій американсько-європейської цивілізації.

Ігор Гайдук створив спокійне, цензуроване й контрольоване, об’єктивне для інформування суспільство. У культурному житті України-Русі відбуваються зміни: запроваджують стиль Бі-Ті в кіномистецтві (повна назва – «Back to the Truth» [3, с. 210], тобто назад до правди), який тяжіє до переробки знаних сюжетів із доповненням нічим нестримуваної порнографії, яку продюсери вважають «абсолютно правдивими картинками реального кохання» [3, с. 210]. Організовуючи Возз’єднання християн, Ігор Гайдук вів перемовини з Римом. Розроблено план, згідно з яким створювалась у Києві система спеціальних перепусток для різноманітних громадян; комендантська година; для забезпечення спокою вводили армійські частини з бронетехнікою та додатковими «ящірками»; на Олімпійському був організований тимчасовий концентраційний табір для затриманих осіб; передбачено було перекриття автомобільних доріг, аеропортів і залізничних станцій у зв’язку з об’єднанням обох церков.

Отже, хронотоп, створений письменником у романі «Час тирана. Прозріння 2084», не ідеалізує події, а реально співвідносить теперішнє й майбутнє, яке відбуватиметься у Києві, Римі, невеликих польських містечках тощо. Осмислюючи протиріччя сучасної України, її проблеми, письменник намагався врівноважити терези історії минулого й сьогодення, щоб віднайти шлях України в майбутньому. У цьому йому допомагають часопросторові характеристики.

Майбутнє України-Русі може здатись далеким, в якому існують інші пристрої, тирани, мораль, пріоритети. Необхідні людям мир і спокій покидають Україну-Русь, у якому сильні і слабкі духом противники не можуть знайти точки дотику. Письменник, безсумнівно, є аналітиком у романі, він аналізує події сьогодення в ракурсі з антуражем майбутнього.

Література

1.            Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / Авт.-укл. Ю. І. Ковалів. Т. 2 : М–Я. Київ : ВЦ «Академія», 2007. С. 284‒285.

2.            Хороб С. Жанрові особливості української фантастики кінця ХХ – початку ХХІ століття : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.01. Тернопіль, 2017. 20 с.

3.            Щербак Ю. Час тирана. Прозріння 2084. Київ : Ярославів Вал, 2014. 432 с.