Дєєва Ю. С. ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ОБРАЗУ І. ФРАНКА В РОМАНІ «ШРАМИ НА СКАЛІ» Р. ІВАНИЧУКА

Дєєва Ю. С.

студентка 3 курсу,

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Проценко О. А., к. філол. н., доцент

ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ОБРАЗУ І. ФРАНКА

В РОМАНІ «ШРАМИ НА СКАЛІ» Р. ІВАНИЧУКА

Р. Іваничук – майстер історичних романів «Мальви», «Журавлиний крик», «Вогненні стовпи» тощо. Крім того, його перу належать ще й історико-біографічні твори «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі». Мета статті: з’ясувати специфіку художнього моделювання образу І. Франка в романі «Шрами на скалі». У мистецькій Франкіані вже були спроби відтворити образ Каменяра. Варто назвати соціально-психологічні романи П. Колесника «Терен на шляху» (1959) і «Поет під час облоги» (1980) про дитячі та юнацькі роки Франка, про його нелегкі взаємини з галицькою суспільністю початку 80-х рр. ХІХ ст. Р. Горак упевнено здобував собі дорогу у франкознавство творами-есе про ті ж таки роки – повістю «Тричі мені являлася любов» (1983) та романом «Задля празника» (1984).

Р. Іваничук у романі «Шрами на скалі» зробив спробу осмислити постать не лише І. Франка, а і його оточення. Причому, висвітлюються лише передостанні роки життя відомої особистості, коли віднялися руки, коли здолала неміч, слова «втікали з-під олівця до книжкових поличок». Портрет головного персонажа відзначається точністю й лаконічністю: «… поріділе, сиво-руде волосся на високочолій голові» [1, с. 234], «зсутулений, враз постарілий, знемічнілий… похилений, стомлений і немовби відсутній» [1, с. 274]. У романі практично немає розлогої портретної характеристики І. Франка. Зовнішність зображено фрагментарно. Увагу сконцентровано на рисах обличчя: «щоки покрилися сивим заростом» [1, с. 236], «високе чоло» [1, c. 330], «кущуваті брови» [1, c. 330], «верхню губу обтягали руді пишні вуса» [1, c. 330], «очі – сині, проникливі й ледь іронічні» [1, c. 330], «на блідуватому обличчі темніли веснянки, золоте, хвилясте волосся стовбурчилося шапкою над чолом» [1, c. 330], деталях внутрішнього стану: «на дні душі озвався давній страх» [1, c. 235], «з жахом відчув, як підкрадається до нього приступ душевної хвороби» [1, c. 425], «відчув, як починає обсипатися з його душі чорний накип пережитого горя» [1, c. 445], «дивна полегша овіяла Франка» [1, c. 423], які промовисто розкривають особливості вдачі персонажа, його життєві цінності.

Часто в романі спостерігаємо самохарактеристику: «Я – немов глухий Бетховен, я – без рук!» [1, с. 235], «Я – не ідея. Я – праця, яка має право й на помилки» [1, с. 281], «Я гамував свій біль пером…» [1, с. 434]. Повнокровність образу досягається концентрацією деталей («поет сидів у задумі» [1, с. 280], «поет… багровіючи від обурення, проказав» [1, с. 385], «його сині очі налилися холодним полиском» [1, с. 380], «Франко по-батьківськи добродушно глянув» [1, с. 358], «враз погляд його потеплів» [1, с. 350]. Зустрічаємо в романі й характеристику іншими персонажами. Наприклад, М. Яцків стверджує, що «його талант (І. Франка) – прокляття для нього самого» [1, с. 329], що «за своє коротке життя він пережив дві епохи: боротьбу і славу. В першій окривавлювався його меч, у другій він спочив, зранений, на щиті» [1, с. 386].

Р. Іваничук переконує, що І. Франко, змучений сорокалітньою працею, все ж зміг досягти вершини досконалості у творчості: «Я й справді видумував для себе найскладніші життєві комбінації, ніби все життя випробував свої сили, безупинно шукав істини за допомогою слова й за час шукання вибудував високу піраміду із своїх творів, використовуючи для неї матеріал, який потрапляв під руки: граніт, пісковик, малахіт, і не всюди встигав зашпакльовувати шпари, і через незмірну втому, що, мов короїд, точила мені нерви, м’язи й мозок, не мав можливості втішатися славою, – та все ж за сорок літ я виніс на вершину тієї піраміди поему «Мойсей», якою розголосив фізичну і моральну здатність народу стати до боротьби, ствердивши його зрілу готовність прийняти наказ вождя... Сорок літ, мов коваль, я клепав його серце й сумління» [1, с. 230]. Автор проводить паралелі між поетом та Мойсеєм з однойменної поеми.  

І. Франко, як і Мойсей, постає як вчитель, просвітитель народу, який пройшов через нелегкі випробування: «Його талант – прокляття для нього самого, а не для його продукції <…> він міг стати шанованим і багатим професором, а не став ним, бо сам для себе шукав негод, бо йому велено було навчити весь народ, а не тільки якусь його частку» [1, с. 230]. Головний персонаж не помер малим хлопчиком під оборогом, коли відвертав на Діл град, не зірвався з урицьких скель, не вмер у тюрмі від тифу, не впав, коли його гнали етапом. Доля призначила І. Франку врятувати народ від темряви, хоча за це він отримував лише страждання: «залізо й камінь не витримали б стільки, скільки його дух. Міг він тисячу разів зневіритися: його ж цькують чужі й свої, а він робить один те, для чого в інших народів працюють цілі академії» [1, с. 230]. Головний герой вміє триматися за будь-яких обставин, ніколи не втрачає почуття власної гідності, навіть за трагічних обставин.

Прозаїк окреслив також найпотаємніші моменти стану хворого І. Франка: «Руки мої, руки, ви мені ще потрібні, а вас нема, демони їх обсотали тисячометровим дротом…» [1, с. 235], «… я вимучую друковані букви, а слова втікають з-під олівця до стелажів, де книжки; книжки теж ховаються в стіну, а тоді на ліжко вилазять чорні кроти… В такі хвилини я боюся божевілля…» [1, c. 235], «… мене мучить нежить, а рук підвести не можу…» [1, с. 236]. Саме хвороба стала на перепоні жити й творити.

Отже, можемо констатувати, що художня концепція образу відомої особистості, втілена в романі Р. Іваничука «Шрами на скалі», історично-конкретна. Письменник зосередив увагу на художніх деталях, самохарактеристиці та характеристиці іншими персонажами.

Література

1.            Іваничук Р. Шрами на скалі / Р. Іваничук // Іваничук Р. Четвертий вимір. – Харків : Фоліо, 2007. – С. 221 – 446.