Тишкіна А. ДЕКОНСТРУКЦІЯ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У РОМАНІ «ТАМДЕВІН» Г. ВДОВИЧЕНКО

Тишкіна А.

студентка 4 курсу
Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

Усе частіше в українській літературі з’являються романи, у яких головна героїня – сильна самодостатня жінка. У текстах із такою проблематикою розвінчуються міфи про чоловіків і жінок, переоцінюються ґендерні стереотипи. Ця тема набула популярності в сучасній літературознавчій науці на початку 90-х років ХХ століття. С. Павличко у своїй праці «Фемінізм» порушила ґендерні проблеми, проаналізувала специфіку зображення жінки в українській літературі. Також цю тему розробляли В. Агеєва («Ґендерна літературна теорія і критика»), Н. Зборовська («До проблеми ґендерного підходу та феміністичної критики в українському літературознавстві»). Ґендерні стереотипи досліджувала С. Еміріл`ясова, наголошуючи на негативному впливі стереотипів на особистість.

У сучасній українській літературі Г. Вдовиченко – одна з багатьох письменниць, які порушують питання руйнації ґендерних стереотипів. Ґендерна проблематика наявна в її романах «Тамдевін», «Хто такий Ігор?», «Бора», «Пів’яблука». Твір «Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів», який став переможцем конкурсу «Коронація слова-2009», за жанровою структурою є жіночим любовним романом. Авторка порушує проблему самореалізації особистості жінки, пошуку власного «Я», кар’єрного зросту, чим руйнує усталену схему: «Жінка – берегиня сім’ї». Отже, мета статті: дослідити особливості деконструкції гендерних стереотипів у романі «Тамдевін» Г. Вдовиченко.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань: з’ясувати поняття «гендер», «гендерний стереотип», «деконструкція»; простежити вплив гендеру на свідомість та суспільний розвиток; осмислити специфіку моделювання образів головних персонажів.

Гендерні стереотипи – це стійкі загальноприйняті уявлення про роль чоловіків і жінок. Ці стереотипи передаються з покоління в покоління, нав`язуються масовою культурою і вже настільки ввійшли до нашої свідомості, що не виникає питання про їхню достовірність. Наприклад, найбільш поширений стереотип: жінка забезпечує стабільність сім’ї, тому немає потреби будувати кар’єру. «Думки серед жінок і серед чоловіків щодо можливостей кар'єрного росту відрізняються, проте всі погоджуються, що в «кар'єрній драбині для чоловіків щаблів більше» [1].  Від цього стереотипу страждають і жінки-кар’єристки, і чоловіки-сім’янини. Тому важливо говорити про деконструкцію, яка дає можливість зрозуміти  поняття чи явище через руйнування стереотипів або включення в новий аспект.

За своєю структурою роман поділяється на три частини: перший розділ – «Жіноча половина», другий розділ – «Чоловіча половина», третій розділ – «Він та вона». У жіночій частині ми знайомимося з Анною – художницею, яка за своєю сутністю є сильною, змогла досягти високих результатів у своїй кар’єрі: «Митець мусить бути нав'язливим. Я знаю як узяти те, що тобi належить» [1, с. 36]. Проте вся жіноча частина написана в дусі інтровертизму, домінування індивідуального над загальним. Багато уваги приділено психології особистості, самоідентифікації, адже «жіноче письмо має свої ознаки: жіноча суб’єктивність, сповідальність, відвертість, безпосередність, автобіографічність, психологізм, емоційність, фрагментарність, еротизація письма, жіноча модель образної та наративної систем» [3, с. 427]. Традиційно такі сфери жіночого життя як чуттєвість, інтуїція, емоційність, індуктивна логіка сприймалися суспільством як щось не варте уваги. На перший план завжди виступала логічність та чіткість чоловіків. Жінка вважалася істотою «нижчого рівня», яка тільки ускладнює іншим життя. У романі Г. Вдовиченко ми бачимо зовсім іншу картину: жіночність не тільки сприймається нормально до неї зростає повага. Ми починаємо сприймати її на рівні з «правильністю» чоловіків, усвідомлюючи, що жінка не «нижча», вона – інша.

Переосмисленню піддаються і стереотипи про чоловіків. У другій частині роману описується «вовче» життя дослідника. Він відмовляється від благ цивілізації з єдиною метою – стати своїм серед вовків, що дасть змогу дослідити зграю «зсередини». Дослідник став ватажком, альфа-самцем. Він – владний, сильний чоловік, який зміг пристосуватися до важких умов життя. Із розвитком сюжету ми дізнаємося справжні причини, які підштовхнули його до такого кроку. Перед експедицією героя зраджує дружина. Стереотип щодо емоційності чоловіків можна вважати зруйнованим. Чуттєвість виявляється і у ставленні до своїх підопічних – Кума, Дункана і Гая: «Чим далi тим бiльше сам прикипав до них серцем … мав потребу у їхнiй присутностi та був залежним вiд них» [1, с. 67]. Ми бачимо, що керують ним чуттєвість та емоційність, які вважаються традиційним проявом жіночої натури.

Таким чином, аналізуючи сучасні дослідження, доходимо висновків, що гендерні стереотипи дестабілізують суспільство, загальмовують розвиток особистості. Г. Вдовиченко в романі «Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів» вкотре спростувала традиційні уявлення про гендерні ролі. Головні герої творів – самодостатні люди, у свідомості яких, незалежно від статі, проявляються як чоловічі, так і жіночі риси.

Література

1.       Вдовиченко Г. Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів. – К. : Нора-Друк, 2009. – 224 с.

2.       Еміріл’ясова С. Про необхідність руйнування стереотипів: ґендерний аспект [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2009/fil_2009_2/021-24.pdf

3.  Качак Т. Сучасна українська дитяча література: аспекти гендерної інтерпретації / Т.Б. Качак [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16593